Жодна людина не заслуговує на насильство.Домашнє насильство: як його розпізнати та що робити.

Конфлікти й непорозуміння трапляються у будь-якій сім’ї, але інколи вони стають загрозливими для фізичного та психологічного здоров’я людини. Кожного року більше 1 000 000 людей в Україні страждають від різних форм насильства у своїх родинах.

Період самоізоляції на карантині – це не лише можливість подбати про себе та родину, але й для когось важкий життєвий етап, коли через карантинні обмеження особи перебувають у домівках зі своїми кривдниками. Таким чином, цей період також носить і певні загрози, зокрема, щодо посилення сплеску домашнього насильства. У групі ризику тепер перебувають не лише сім’ї, де раніше були зафіксовані випадки домашнього насильства, а й ті, де хтось тимчасово втратив роботу або заробіток, сім’ї зі складною фінансовою або житловою ситуацією або сім’ї, де є літні чи недієздатні особи. Всі ці обставини, в основі яких лежить ще й психологічний тиск у період карантину, можуть викликати агресію і напруження в сім’ї.

Багато державних служб сьогодні працюють дистанційно і виїжджають тільки в екстрених ситуаціях.

За таких умов часто страждають діти. Вони стають або жертвами домашнього насильства, або його свідками, що теж завдає їм значної шкоди, тому має розцінюватися як насильство психологічне.

Зокрема, в Дніпрі з початком карантину вдвічі побільшало звернень щодо випадків домашнього насильства. Про це розповіла голова правління благодійної організації «Позитивні жінки» Людмила Коломоєць.

А за даними громадської організації «Ла Страда-Україна», за місяць карантину, з 12 березня по 12 квітня, на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації надійшло 2 051 звернення про домашньє насильство. При тому, що в лютому ця цифра була майже вдвічі меншою – 1 273.

І тут становище виглядає ще більш критичним. Так, у відповідь на запит «Ла Страда – Україна» надала інфографіку, з якої слідує, що на Національну дитячу «гарячу» лінію організації в березні 2020 року надійшло 6 812 звернень (у той час як у лютому їх було всього 1 629). І майже 40% з них стосуються саме насильства та жорстокого поводження з дітьми та комерційної експлуатації дітей.

Що ж таке домашнє насильство?

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” (надалі – Закон) домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Діяння визнається насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства і призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї. Домашнє насильство може мати форму, як активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім’ї, який перебуває у небезпечному для життя становищі).

БІБЛІОТЕКА РЕКОМЕНДУЄ

ДІМ (НЕ)БЕЗПЕКИ Освітній проект з протидії домашньому насильству

Уроки протидії. Матеріали. Освітній спецпроєкт проти домашнього насильства

Урок для учнів старшої школи (10-11 клас) Цей урок актуалізує проблему домашнього насильства, навчає підлітків розрізняти його види та надає алгоритм дій у випадку ситуації насильства.
Тут ви можете завантажити сценарій уроку та презентацію.

Наслідки для жертви

Психологічні наслідки:
———————————

  • почуття провини;
  • почуття сорому;
  • замкненість;
  • страх спілкування;
  • низька самооцінка;
  • зневіра у собі;
  • депресія;
  • відчай;
  • небажання жити.

Фізичні наслідки:
———————————

  • ушкодження частин тіла та внутрішніх органів різного ступеня тяжкості;
  • переломи кісток, каліцтва і смерть;
  • інфекційні хвороби, хвороби, які передаються статевим шляхом, та/або травми геніталій у випадках сексуального насильства.

Діти-жертви фізичного насильства схильні у дорослому віці також ставати кривдниками.
Результати опитування громадської думки з питань насильства стосовно дітей

21% – тих, кого били в дитинстві, і самі вважають нормальним вдарити дитину як покарання (проти 7% кривдників, яких не били).

14% – могли вдарити коханого(ну) (проти 5%).


Наслідки для суспільства

Економічні наслідки:
———————————

  • фінансові втрати роботодавців через непрацездатність жертв;
  • додаткові витрати роботодавців на наслідки насильства;
  • економічні втрати самих постраждалих.

Соціальні наслідки:
———————————

  • феномен соціальної естафети.

Феномен соціальної естафети полягає у тому, що діти-жертви насильства більш схильні відтворювати таку модель поведінки у власних сім’ях.

Особу, яка тривалий час потерпає від насильства, можна виявити за низкою ознак фізичного, економічного, сексуального та психологічного характеру, зокрема:

Які ж є ФОРМИ домашнього насильства?

Фізичне насильство :

Фізичне насильство — навмисне завдавання фізичної шкоди іншій людині. Навіть одиничний випадок побоїв уже є насильством.

Ознаки фізичного насильства:

  • побої, стусани, ляпаси, якщо їх завдають людині навмисно (незалежно від мети чи рівня алкогольного/наркотичного сп’яніння кривдника);
  • знерухомлення людини, обмеження її мобільності (включно із стоянням у кутку чи зв’язуванням, прив’язуванням до предметів, замиканням у кімнаті);
  • примус вживати шкідливі речовини (алкоголь, наркотики) через обман чи застосування сили;
  • свідома відмова надавати хворому ліки чи медичну допомогу або ж використання неправильного дозування лікарських препаратів;
  • використання предметів для завдавання шкоди жертві (кидання предметів, погрози застосувати зброю, порізи чи кульові поранення).

Бути жертвою насильства — несвідоме рішення, тоді як бути кривдником — це свідомий вибір завдавати шкоду життю та здоров’ю іншої людини.

Насильство завдає шкоди не лише фізичному, а й психічному здоров’ю постраждалих, і часто супроводжується сексуальним та економічним насильством.
Прояви насильства щодо дітей:

  • дитину ставили в куток або замикали у кімнаті, щоб покарати;
  • батьки давали ляпаса чи запотиличника дитині або навіть били, коли дитина була неслухняна;
  • дитину тягнули за волосся, кидали у неї предметами чи погрожували застосувати зброю;
  • дитину примушували вживати наркотики, алкоголь чи тютюнові вироби.

Сексуальне насильство
Сексуальне насильство — це будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди. Йдеться не лише про статевий акт, а й про сексуальні домагання без проникнення в тіло.

Ознаки сексуального насильства:

  • проникнення в тіло іншої людини з використанням геніталій чи сторонніх предметів без її добровільної згоди;
  • використання важелів економічного чи психологічного впливу, щоб примусити жертву до статевого акту;
  • примусові пестощі без проникнення в тіло;
  • примушування до перегляду порнографії, актів онанізму, демонстрація статевого акту.

Статевий акт, який вчиняє повнолітня особа із дитиною у віці до 16 років, незалежно від її згоди, є сексуальним насильством щодо дітей.

Прояви сексуального насильства щодо дітей:

  • дитину фотографували чи знімали оголеною на відео;
  • дорослі (старші 18 років) пропонували дитині показати її/його статеві органи, торкнутись до їхніх оголених інтимних частин тіла або вступити з ними у статеві стосунки;
  • дитині пропонували винагороду за те, щоб показати свої статеві органи, торкатись до оголених інтимних частин тіла дорослих або вступати з ними у статеві стосунки;
  • дитину змушували вступати у статеві стосунки з дорослими та тримати це у таємниці;
  • дитина отримувала непристойні пропозиції в інтернеті (на форумах, в чатах, соціальних мережах, електронною поштою тощо), по телефону або у листах;
  • дорослі (окрім медичних працівників та батьків у ранньому дитинстві) торкались статевих органів дитини всупереч її волі.

Психологічне насильство:
Психологічне (або емоційне) домашнє насильство — це використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім’ї. Насильством також є свідоме ігнорування потреб та почуттів тих членів сім’ї, які залежні від людини та потребують догляду. Як-от дітей чи людей старшого віку.

Психологічне насильство щодо дітей найчастіше виправдовують перевагою у досвіді, виховними потребами, нездатністю дітей самостійно подбати про себе. Часто батьки й опікуни «не розуміють», що їхні дії чи слова (або ж бездіяльність) є психологічним насильством. Відтак, кількість дітей-жертв психологічного насильства найбільша з-поміж усіх його видів — 45%.
Прояви психологічного насильства щодо дітей:

  • образливі слова й приниження дитини щодо її успішності в навчанні, позашкільної діяльності, захоплень, інтересів чи повсякденної поведінки:
    — «Ти тупий/тупа»;
    — «Так і виростеш нездарою»;
    — «Чого витріщився — вчи!»;
    — «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло»;
    — «Ти, як баран, уперся рогами в стіну»;
  • втягнення дитини у конфлікт між дорослими, примус підтримати одного з дорослих:
    — «Іди і розкажи йому/їй, може, він/вона тебе послухає»;
    — «Іди і скажи йому/їй, що він/вона “поганий”/”погана”»;
    — «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»;
    — «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»;
    — «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять»;
  • постійні домашні конфлікти чи насильство, яке бачить дитина;
  • ігнорування дитини як спосіб покарання.

Економічне насильство:

Позбавлення людини житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів, використання фінансової переваги — це економічне насильство.

Основні ознаки економічного насильства:———————————

  • контроль над фінансами іншої людини;
  • обмеження доступу іншої людини до користування спільною власністю, маніпуляція правом власності як перевагою одного члена сім’ї над іншим;
  • погрози жертві втратити кошти, власність чи особисті речі у разі непослуху;
  • обмеження права іншої людини навчатися чи працювати;
  • примушування до заняття проституцією, жебрацтвом, крадіжками;
  • відбирання у жертви коштів чи документів;
  • примушування передати право власності на рухоме та нерухоме майно жертви;
  • приниження жертви та психологічний тиск через перевагу у матеріальній власності;
  • маніпулювання думками та бажаннями жертви способом відбирання у неї матеріальних ресурсів та їжі.

Економічне насильство часто важко припинити, оскільки жертва цілковито позбавлена ресурсів для самостійного життя і залежна від допомоги сторонніх.


Прояви економічного насильства щодо дітей:

  • дитині доводиться знаходити гроші у сторонніх, самостійно заробляти замість навчатися у школі; чи красти, тому що не вистачає на необхідні речі чи їжу;
  • батьки (опікуни) тиснуть на дитину — псують, викидають чи відбирають у дитини речі (іграшки, одяг тощо);
  • дитину примушують працювати на когось або віддавати дорослим кишенькові чи подаровані гроші (особисті речі);
  • над дитиною здійснюють контроль, обмежуючи її доступ до їжі;
  • дорослі примушують дитину до жебрацтва, крадіжок чи проституції;
  • як спосіб покарання — батьки змушують дитину працювати;
  • батьки відмовляються надавати дитині кошти на освіту чи необхідні освітні матеріали;
  • батьки змушують дитину діяти за їхнім бажанням, водночас погрожують втратою житла, їжі чи особистих речей.

Домашнє насильство є адміністративним правопорушенням, яке підпадає під дію ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення Водночас його систематичне вчинення є кримінальним злочином, за яке передбачена відповідальність згідно ст.126-1 Кримінального кодексу України.

Куди звертатися особі у разі виникнення ситуації домашнього насилля під час карантину?

Якщо Ви або Ваші близькі зазнали домашнього насильства,  Ви можете зателефонувати:

  • Поліція – 102;
  • Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і ґендерної дискримінації 0-800-500-335 (зі стаціонарного) або 116-123, 15-47 (з мобільного) (цілодобово, безкоштовно, анонімно та конфіденційно) для отримання консультацій юриста або психолога, а також інформації щодо закладів, до яких ви можете звернутися по допомогу за місцем проживання.
  • Національна дитяча “гаряча лінія” 0-800-500-225 , працює пн-пт з 12:00-16:00
  • Цілодобова гаряча лінія психологічної підтримки учасників АТО і членів їхніх сімей; 0-800-505-085
  • Всеукраїнський телефон довіри; 0-800-501-701 цілодобово

 Дніпро. “Гарячі лінії” та телефони довіри

  • “Гаряча лінія”«Якщо ображають дитину» Дніпропетровський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді  тел. (056) 370-48-19; пн-пт з 9.00 до 18.00
  • “Гаряча лінія” для жінок, які відчувають потребу у психологічній підтримці під час карантину, тел. 0-800-505-085, пн-пт з 14.00 до 18.00
  • “Гаряча лінія” юридичної клініки «Істина» м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд. 26 пн, вт, чт з 14.30 до 17.00 тел.: 0-800-501-444   
  • Дніпровський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, телефон довіри,  тел.: (056) 767-18-41, пн-чт з 9.00 до 18.00, пт з 9.00 до 16.45

БІЛЬШЕ ТЕЛЕФОНІВ

Перелік координаторів з питань здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі на територіях адміністративно-територіальних одиниць (Дніпропетровська область) завантажити ( .pdf , 1.50 Мб )

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s