Конфлікти й непорозуміння трапляються у будь-якій сім’ї, але інколи вони стають загрозливими для фізичного та психологічного здоров’я людини. Кожного року більше 1 000 000 людей в Україні страждають від різних форм насильства у своїх родинах.
Період самоізоляції на карантині – це не лише можливість подбати про себе та родину, але й для когось важкий життєвий етап, коли через карантинні обмеження особи перебувають у домівках зі своїми кривдниками. Таким чином, цей період також носить і певні загрози, зокрема, щодо посилення сплеску домашнього насильства. У групі ризику тепер перебувають не лише сім’ї, де раніше були зафіксовані випадки домашнього насильства, а й ті, де хтось тимчасово втратив роботу або заробіток, сім’ї зі складною фінансовою або житловою ситуацією або сім’ї, де є літні чи недієздатні особи. Всі ці обставини, в основі яких лежить ще й психологічний тиск у період карантину, можуть викликати агресію і напруження в сім’ї.
Багато державних служб сьогодні працюють дистанційно і виїжджають тільки в екстрених ситуаціях.
За таких умов часто страждають діти. Вони стають або жертвами домашнього насильства, або його свідками, що теж завдає їм значної шкоди, тому має розцінюватися як насильство психологічне.
Зокрема, в Дніпрі з початком карантину вдвічі побільшало звернень щодо випадків домашнього насильства. Про це розповіла голова правління благодійної організації «Позитивні жінки» Людмила Коломоєць.
А за даними громадської організації «Ла Страда-Україна», за місяць карантину, з 12 березня по 12 квітня, на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації надійшло 2 051 звернення про домашньє насильство. При тому, що в лютому ця цифра була майже вдвічі меншою – 1 273.
І тут становище виглядає ще більш критичним. Так, у відповідь на запит «Ла Страда – Україна» надала інфографіку, з якої слідує, що на Національну дитячу «гарячу» лінію організації в березні 2020 року надійшло 6 812 звернень (у той час як у лютому їх було всього 1 629). І майже 40% з них стосуються саме насильства та жорстокого поводження з дітьми та комерційної експлуатації дітей.
Що ж таке домашнє насильство?
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” (надалі – Закон) домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Діяння визнається насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства і призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї. Домашнє насильство може мати форму, як активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім’ї, який перебуває у небезпечному для життя становищі).
БІБЛІОТЕКА РЕКОМЕНДУЄ
ДІМ (НЕ)БЕЗПЕКИ Освітній проект з протидії домашньому насильству
Уроки протидії. Матеріали. Освітній спецпроєкт проти домашнього насильства
Урок для учнів старшої школи (10-11 клас) Цей урок актуалізує проблему домашнього насильства, навчає підлітків розрізняти його види та надає алгоритм дій у випадку ситуації насильства.
Тут ви можете завантажити сценарій уроку та презентацію.
Наслідки для жертви
Психологічні наслідки:
———————————
- почуття провини;
- почуття сорому;
- замкненість;
- страх спілкування;
- низька самооцінка;
- зневіра у собі;
- депресія;
- відчай;
- небажання жити.
Фізичні наслідки:
———————————
- ушкодження частин тіла та внутрішніх органів різного ступеня тяжкості;
- переломи кісток, каліцтва і смерть;
- інфекційні хвороби, хвороби, які передаються статевим шляхом, та/або травми геніталій у випадках сексуального насильства.
Діти-жертви фізичного насильства схильні у дорослому віці також ставати кривдниками.
Результати опитування громадської думки з питань насильства стосовно дітей
21% – тих, кого били в дитинстві, і самі вважають нормальним вдарити дитину як покарання (проти 7% кривдників, яких не били).
14% – могли вдарити коханого(ну) (проти 5%).
Наслідки для суспільства
Економічні наслідки:
———————————
- фінансові втрати роботодавців через непрацездатність жертв;
- додаткові витрати роботодавців на наслідки насильства;
- економічні втрати самих постраждалих.
Соціальні наслідки:
———————————
- феномен соціальної естафети.
Феномен соціальної естафети полягає у тому, що діти-жертви насильства більш схильні відтворювати таку модель поведінки у власних сім’ях.
Особу, яка тривалий час потерпає від насильства, можна виявити за низкою ознак фізичного, економічного, сексуального та психологічного характеру, зокрема:
Які ж є ФОРМИ домашнього насильства?
Фізичне насильство :
Фізичне насильство — навмисне завдавання фізичної шкоди іншій людині. Навіть одиничний випадок побоїв уже є насильством.
Ознаки фізичного насильства:
- побої, стусани, ляпаси, якщо їх завдають людині навмисно (незалежно від мети чи рівня алкогольного/наркотичного сп’яніння кривдника);
- знерухомлення людини, обмеження її мобільності (включно із стоянням у кутку чи зв’язуванням, прив’язуванням до предметів, замиканням у кімнаті);
- примус вживати шкідливі речовини (алкоголь, наркотики) через обман чи застосування сили;
- свідома відмова надавати хворому ліки чи медичну допомогу або ж використання неправильного дозування лікарських препаратів;
- використання предметів для завдавання шкоди жертві (кидання предметів, погрози застосувати зброю, порізи чи кульові поранення).
Бути жертвою насильства — несвідоме рішення, тоді як бути кривдником — це свідомий вибір завдавати шкоду життю та здоров’ю іншої людини.
Насильство завдає шкоди не лише фізичному, а й психічному здоров’ю постраждалих, і часто супроводжується сексуальним та економічним насильством.
Прояви насильства щодо дітей:
- дитину ставили в куток або замикали у кімнаті, щоб покарати;
- батьки давали ляпаса чи запотиличника дитині або навіть били, коли дитина була неслухняна;
- дитину тягнули за волосся, кидали у неї предметами чи погрожували застосувати зброю;
- дитину примушували вживати наркотики, алкоголь чи тютюнові вироби.
Сексуальне насильство
Сексуальне насильство — це будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди. Йдеться не лише про статевий акт, а й про сексуальні домагання без проникнення в тіло.
Ознаки сексуального насильства:
- проникнення в тіло іншої людини з використанням геніталій чи сторонніх предметів без її добровільної згоди;
- використання важелів економічного чи психологічного впливу, щоб примусити жертву до статевого акту;
- примусові пестощі без проникнення в тіло;
- примушування до перегляду порнографії, актів онанізму, демонстрація статевого акту.
Статевий акт, який вчиняє повнолітня особа із дитиною у віці до 16 років, незалежно від її згоди, є сексуальним насильством щодо дітей.
Прояви сексуального насильства щодо дітей:
- дитину фотографували чи знімали оголеною на відео;
- дорослі (старші 18 років) пропонували дитині показати її/його статеві органи, торкнутись до їхніх оголених інтимних частин тіла або вступити з ними у статеві стосунки;
- дитині пропонували винагороду за те, щоб показати свої статеві органи, торкатись до оголених інтимних частин тіла дорослих або вступати з ними у статеві стосунки;
- дитину змушували вступати у статеві стосунки з дорослими та тримати це у таємниці;
- дитина отримувала непристойні пропозиції в інтернеті (на форумах, в чатах, соціальних мережах, електронною поштою тощо), по телефону або у листах;
- дорослі (окрім медичних працівників та батьків у ранньому дитинстві) торкались статевих органів дитини всупереч її волі.
Психологічне насильство:
Психологічне (або емоційне) домашнє насильство — це використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім’ї. Насильством також є свідоме ігнорування потреб та почуттів тих членів сім’ї, які залежні від людини та потребують догляду. Як-от дітей чи людей старшого віку.
Психологічне насильство щодо дітей найчастіше виправдовують перевагою у досвіді, виховними потребами, нездатністю дітей самостійно подбати про себе. Часто батьки й опікуни «не розуміють», що їхні дії чи слова (або ж бездіяльність) є психологічним насильством. Відтак, кількість дітей-жертв психологічного насильства найбільша з-поміж усіх його видів — 45%.
Прояви психологічного насильства щодо дітей:
- образливі слова й приниження дитини щодо її успішності в навчанні, позашкільної діяльності, захоплень, інтересів чи повсякденної поведінки:
— «Ти тупий/тупа»;
— «Так і виростеш нездарою»;
— «Чого витріщився — вчи!»;
— «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло»;
— «Ти, як баран, уперся рогами в стіну»; - втягнення дитини у конфлікт між дорослими, примус підтримати одного з дорослих:
— «Іди і розкажи йому/їй, може, він/вона тебе послухає»;
— «Іди і скажи йому/їй, що він/вона “поганий”/”погана”»;
— «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»;
— «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»;
— «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять»; - постійні домашні конфлікти чи насильство, яке бачить дитина;
- ігнорування дитини як спосіб покарання.
Економічне насильство:
Позбавлення людини житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів, використання фінансової переваги — це економічне насильство.
Основні ознаки економічного насильства:———————————
- контроль над фінансами іншої людини;
- обмеження доступу іншої людини до користування спільною власністю, маніпуляція правом власності як перевагою одного члена сім’ї над іншим;
- погрози жертві втратити кошти, власність чи особисті речі у разі непослуху;
- обмеження права іншої людини навчатися чи працювати;
- примушування до заняття проституцією, жебрацтвом, крадіжками;
- відбирання у жертви коштів чи документів;
- примушування передати право власності на рухоме та нерухоме майно жертви;
- приниження жертви та психологічний тиск через перевагу у матеріальній власності;
- маніпулювання думками та бажаннями жертви способом відбирання у неї матеріальних ресурсів та їжі.
Економічне насильство часто важко припинити, оскільки жертва цілковито позбавлена ресурсів для самостійного життя і залежна від допомоги сторонніх.
Прояви економічного насильства щодо дітей:
- дитині доводиться знаходити гроші у сторонніх, самостійно заробляти замість навчатися у школі; чи красти, тому що не вистачає на необхідні речі чи їжу;
- батьки (опікуни) тиснуть на дитину — псують, викидають чи відбирають у дитини речі (іграшки, одяг тощо);
- дитину примушують працювати на когось або віддавати дорослим кишенькові чи подаровані гроші (особисті речі);
- над дитиною здійснюють контроль, обмежуючи її доступ до їжі;
- дорослі примушують дитину до жебрацтва, крадіжок чи проституції;
- як спосіб покарання — батьки змушують дитину працювати;
- батьки відмовляються надавати дитині кошти на освіту чи необхідні освітні матеріали;
- батьки змушують дитину діяти за їхнім бажанням, водночас погрожують втратою житла, їжі чи особистих речей.
Домашнє насильство є адміністративним правопорушенням, яке підпадає під дію ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення Водночас його систематичне вчинення є кримінальним злочином, за яке передбачена відповідальність згідно ст.126-1 Кримінального кодексу України.
Куди звертатися особі у разі виникнення ситуації домашнього насилля під час карантину?
Якщо Ви або Ваші близькі зазнали домашнього насильства, Ви можете зателефонувати:
- Поліція – 102;
- Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і ґендерної дискримінації 0-800-500-335 (зі стаціонарного) або 116-123, 15-47 (з мобільного) (цілодобово, безкоштовно, анонімно та конфіденційно) для отримання консультацій юриста або психолога, а також інформації щодо закладів, до яких ви можете звернутися по допомогу за місцем проживання.
- Національна дитяча “гаряча лінія” 0-800-500-225 , працює пн-пт з 12:00-16:00
- Цілодобова гаряча лінія психологічної підтримки учасників АТО і членів їхніх сімей; 0-800-505-085
- Всеукраїнський телефон довіри; 0-800-501-701 цілодобово
Дніпро. “Гарячі лінії” та телефони довіри
- “Гаряча лінія”«Якщо ображають дитину» Дніпропетровський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тел. (056) 370-48-19; пн-пт з 9.00 до 18.00
- “Гаряча лінія” для жінок, які відчувають потребу у психологічній підтримці під час карантину, тел. 0-800-505-085, пн-пт з 14.00 до 18.00
- “Гаряча лінія” юридичної клініки «Істина» м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд. 26 пн, вт, чт з 14.30 до 17.00 тел.: 0-800-501-444
- Дніпровський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, телефон довіри, тел.: (056) 767-18-41, пн-чт з 9.00 до 18.00, пт з 9.00 до 16.45
