ДЕНЬ МИРУ 2022. Матеріали до виховної години«Я будую мир в сучасній Україні»

День миру в Україні

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй постановила щорічно святкувати цей день 21 вересня як «день глобального припинення вогню й ненасильства». У зв’язку з цим було закликано всі країни та всіх людей припиняти військові дії на цілу добу.

ООН використовує святкування Дня миру для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру,  обміну інформацією та практичним досвідом діяльності по його досягненню.

Взагалі, засновником цього свята став Папа Римський Павло VІ. Можливо, саме тому основною його ідеєю є теза: «Пробач, і ти отримаєш мир». В Україні День миру закріплено відповідно до Указу Президента України № 100 від 5 лютого 2002 року.

Символом міжнародної солідарності всіх людей світу став Дзвін миру. Дзвін Миру — символ спокою, мирного життя і дружби, вічного братерства і солідарності народів. І в той же час — це заклик до дії в ім’я збереження миру і життя на Землі, збереження Людини і Культури. Перший Дзвін Миру був встановлений в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку в 1954 р. Він відлитий з монет, пожертвуваних дітьми всіх континентів, і є символом глобальної солідарності людей Землі. У нього також вплавили ордени і медалі, інші почесні відзнаки людей багатьох країн. Напис на Дзвоні свідчить: «Хай живе загальний мир у всьому світі».

У Міжнародний день миру (англ. International Day of Peace) людина замислюється над тим, а що вона особисто зробила заради миру і злагоди хоча б у своєму оточуючому світі.

Наша держава протягом багатьох століть не раз відчувала, що таке війна. В багатьох українських родинах не дочекалися з війни рідних та близьких. Що таке смерть, розруха, голод, неймовірні людські страждання український народ пережив та до сьогоднішнього дня переживає  на собі.

Концепція миру

Ідея миру істотно змінювалася протягом історії. Поняття мирного співіснування включає важливий культурний аспект. Традиційно для багатьох людей «західного світу», мир сприймається як щось зовнішнє, тоді як в інших культурах це поняття радше належить до внутрішнього миру (спокою у нашому розумі та душі). В традиціях Майя, наприклад, мир визначається як ідея благодіння і дуже схожа з ідеєю гармонійного балансу між різними сферами життя. Отже, мир необхідно сприймати як поєднання внутрішнього і зовнішнього процесів, які впливають на нас.

У сучасному світі використання поняття миру значно еволюціонувало.

На відміну від миру, що визначається як “відсутність” (війни, насильства тощо), сучасна концепція миру часто визначається як “наявність” справедливості та інших умов, що створюють соціальну гармонію і, таким чином, запобігають ситуаціям насильства, які може призвести до соціального або збройного конфлікту. У 1960-х роках дослідник миру Йохан Гальтунг справив великий вплив на визначення поняття, запропонувавши розмежувати позитивний і негативний мир.

«Негативний мир» означає відсутність війни, відсутність збройних конфліктів між державами або всередині держав.

«Позитивний мир» означає не лише відсутність війни або збройних конфліктів, але і створення умов для рівності, справедливості і розвитку, а також передбачає горизонтальні відношення та відношення засновані на співпраці між людьми, правову державу та соціальне благополуччя (у додаток до вертикальних відносин між державними установами та людьми).

Сама по собі відсутність війни не гарантує того, що люди перестануть страждати від психологічного насильства, репресій, несправедливості та відсутності можливості скористатися своїми правами. Саме тому мир — це не тільки негативний мир.

Мир — це процес досягнення справедливості на різних рівнях людських відносин. Це динамічна концепція, яка «передбачає, що люди визнають конфлікти та розв’язують їх ненасильницьким шляхом з метою досягнення гармонії людини з собою, природою та іншими людьми». Це визначення підкреслює ідею динамізму миру, який, як і демократія чи справедливість, завжди можна вдосконалити. Також зауважте, що визначення наголошує на важливості визнання, прийняття та вирішення конфліктів.

Мирне співіснування, як право людини

Мир — це спосіб співіснування, коли всі члени суспільства можуть користуватися своїми правами людини. Це важливий елемент реалізації всіх прав людини. Мир — це продукт прав людини: чим більше суспільство сприяє, захищає і виконує права своїх людей, тим вищі шанси в приборканні насильства та мирного вирішення конфліктів.

Проте, зростає сприйняття миру як права людини самого по собі, як права людини, що з’явилося або, як частини так званого колективного права.

Значною мірою міцний зв’язок між міжнародними правами людини і правом на мирне співіснування пояснюється тим, що відсутність миру веде до великої кількості порушень прав людини.

Загальна декларація прав людини (ЗДПЛ) визнає, наприклад, право на безпеку та свободу (стаття 3); забороняє тортури, нелюдське або принижуюче людську гiднiсть поводження i покарання (стаття 5) та закликає до міжнародного порядку, при якому права i свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю виконані (стаття 28). Міжнародний пакт про цивільні і політичні права забороняє пропаганду війни та «виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства» (стаття 20).

Рівні миру: внутрішній мир, зовнішній мир, планетарний мир.

“Немає шляху до миру мир — це шлях” — Авраам Йоганнес Мусте (“There is no way to peace, peace is the way.” – A.J. Muste).

Щоб узагальнити дискусію про концепцію миру та показати мир у контексті також видів насильства та негативного та позитивного розуміння миру, варто поглянути на цю графіку:

Мир також має різні рівні, починаючи з особистого миру. Він демонструє те, як мир виражається в нас самих, а також у наших стосунках з іншими людьми та оточенням. 

РІВНІ МИРУ
ВИХОВНА ГОДИНА «Я БУДУЮ МИР В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ»

(варіант сценарію проведення виховної години)

Мета: сформувати уявлення учасників та учасниць сесії про миробудування та впровадження відновних практик у закладі освіти.

Завдання:
  • Опрацювати поняття мир та миробудування;
  • Опрацювати питання інтеграції відновних практик в освітній процес;
  • Презентувати методичне   забезпечення  для впровадження відновних практик в закладі освіти.

Час, необхідний для проведення: 60 хв. Кількість учасників/учасниць: 20-25 осіб.

Інструкція:

Крок 1. Привітання учасників та учасниць. Мета і завдання лекції —5 хв.

Крок 2. Робота з поняттям «мир», «миробудування» — 10 хв.

  1. За допомогою «мозкового штурму» обговорюємо з учасниками та учасницями питання: «Що для кожного/кожної з вас означає Мир?»
  2. Інформаційне повідомлення для учасників /учасниць.

Мир — це конструктивне вирішення конфліктів, відсутність насильства, співпраця, взаєморозуміння і гармонія в суспільстві.

Одними з принципів вирішення конфлікту мирним шляхом є миротворчість та миробудування.

Миротворчість або примирення — це процес припинення конфлікту за допомогою переговорів або посередництва.

Миробудування або постконфліктна відбудова миру (англ. «peacebuilding») — це дії для посилення та підтримки миру, зміцнення довіри і взаємодії між сторонами конфлікту з метою запобігання повторення конфлікту, зменшення ризику відновлення або переходу до насильницьких дій.

Медіація — це один з ефективних інструментів миробудування.

Висновок: мир викликає різні асоціації. Для одного – це відсутність особистісних конфліктів; для другого – це припинення насильства або воєнних дій; для третього – порозуміння у суспільстві. Хтось визначає мир як відновлення справедливості, відсутність насильства в родині; інші – як економічний добробут і гарантії основних свобод. Тобто для більшості людей мир – це бажана реальність, найкраща можливість спокійно жити, розвиватись, творити тощо.

Крок 3. Вправа «Я-миротворець» — 25 хв.

  1. Запропонуйте переглянути відео «Миротворець».

Режим доступу відео: https://www.youtube.com/watch?v=QuUkM-tG8BE

Після відео запропонуйте учасникам/учасницям відповісти на питання:

  • Які конфлікти бачив навколо себе миротворець?
    • Між ким вони виникали?
    • Що допомагало йому змінювати світ на краще?
    • Чи можуть бути миротворцями хлопчики та дівчатка? Що для цього потрібно?

Висновок: стійкий мир передбачає участь всіх членів суспільства. І розпочинати розбудову миру необхідно кожному і кожній з себе!

Після обговорення відео об’єднайте учасників/учасниць у три групи та запропонуйте вправу «Я-миротворець. Я-миротвориця»

Для цієї вправи вам необхідно підготувати аркуш фліпчарту

«Я-миротворець. Я-миротвориця».

  • Напишіть на ньому, розташовуючи надписи вертикально та залишаючи місце, щоб можна було наклеїти стікери, текст з написами: «1. Якості. 2. Навички. 3. Вчинки».
    • Роздайте кожній групі по 5 аркушів-стікерів.
    • Оголосіть завдання.
    • На роботу в групах надайте 7—10 хвилин.
    • Проведіть колективне обговорення (20 хв). Оголосіть завдання:

Кожній групі необхідно опрацювати відповідне питання, обрати по 5 відповідей і записати кожну відповідь на окремому стікері:

  • 1 група – Якими повинен/повинна володіти якостями людина миротворець?
    • 2 група – Якими повинен/повинна володіти навичками (що вміти) миротворець?
    • 3   група     –     Які дії  чи        вчинки      повинен/повинна робити мироторець (які життєві принципи)?

Після роботи в групах попросіть учасників/учасниць з кожної групи по черзі наклеїти стікери з відповідями та прокоментувати їх.

  • Проведіть колективне обговорення: «Чому учасники та учасниці бачуть саме такий портрет миротворця/миротворці?».

Крок 4. Інтеграція відновних практик в освітній процес — 10 хв.

Відновний підхід — це системний підхід до вирішення конфліктних ситуацій, який передбачає відновлення порушених конфліктом соціально-психологічного стану, зв’язків та відносин у житті його учасників та їхнього соціального оточення; виправлення спричиненої конфліктом шкоди.

Створення відновлювальної культури – це спільний шлях усього колективу: спочатку кожен починає з себе, пізніше – всі разом опановують новий погляд на відносини і формують навички їх побудови.

Відновний підхід – це теоретичне підґрунтя відновних практик, тобто поєднання цінностей, на яких базується практика, принципів, які описують спосіб реалізації цінностей на практиці, та методів (практичних інструментів, процедур), які для цього використовуються.

Отже, відновний підхід описує спільні цінності, принципи та характерні риси різноманітних програм і процесів, які відносяться до відновних практик.

Відновними практиками є такі, що залучають громади або тих, кого стосується окрема ситуація, до прийняття відповідного рішення на умовах поваги, розуміння, турботи й відповідальності. Таким чином, ці чотири головні умови і є тими загальними цінностями, на яких базується відновний підхід.

Відновні практики мають потужний соціально-педагогічний потенціал. В останнє десятиріччя їх почали впроваджувати в закладах освіти, переважно з метою формування у учнів та учениць навичок розв’язання конфліктів мирним шляхом, зниження конфліктності, профілактики правопорушень, дитячої злочинності, насильства та агресії.

Впровадження відновного підходу в закладах освіти спрямовано на:

вирішення конфліктів між   учасниками  навчально-виховного процесу без застосування маніпуляцій або сили;

  • відновлення позитивного емоційного та психологічного стану;
  • усвідомлення відповідальності за скоєний вчинок, відповідну конфліктну ситуацію;
  • відповідальність кривдника (самостійне виправлення негативних наслідків свого вчинку і загладжування заподіяної потерпілому шкоди);
  • взаєморозуміння та відновлення відносин між сторонами конфлікту;
  • зміну установок при реагуванні на конфлікти і правопорушення з адміністративно-каральних на відновлювальні;
  • можливість самостійно приймати рішення щодо вирішення конфліктних ситуацій;
  • поліпшення атмосфери в навчальному закладі тощо.

У закладах освіти в рамках відновного підходу доречно впроваджувати відновлювальну медіацію та Кола.

Відновлювальна медіація – це процес, у якому медіатор створює умови для відновлення здатності людей розуміти одне одного і домовлятися про прийнятні для них варіанти вирішення проблем (за потреби – про загладжування заподіяної шкоди), що виникли внаслідок конфліктних або ситуацій.

Коло – це багатовіковий спосіб вирішення конфліктів, який у різних формах існує в культурі багатьох народів. Українці теж зберегли у своїй життєдіяльності такі форми культури, в яких сім’я і учасники конфліктної ситуації, звертаючись до традицій примирення в кризові моменти свого життя, спільно вирішують, як змінити ситуацію в інтересах кожної з тим, щоб це сприяло реалізації моральних цінностей.

Відновний підхід передбачає, що учасники/учасниці конфлікту мають усвідомити, що проблеми – це проблеми, а люди ніколи не є проблемами! Ця теза є вихідною точкою у вирішенні конфлікту! Відновні практики – це сфера знань, що розвивається та допомагає людям відновлювати та будувати громади у світі, який стає все більш роз’єднаним.

Відновними практиками є такі, що залучають громади або тих, кого стосується окрема ситуація, до прийняття відповідного рішення на умовах поваги, розуміння, турботи й відповідальності. Таким чином, ці чотири головні умови і є тими загальними цінностями, на яких базується відновний підхід.

Процес відновлення включає:

  • відновлення відносин до їх попереднього стану;
  • зміцнення і розширення того, що вже було «сильною стороною» і «працювало». Для цього може знадобитися додати щось нове або розвинути вже наявне;
  • трансформацію, коли відновні відносини і відновна культура не лише здійснюють «лагодження» того, що вже було, але й створюють можливості для зростання, збільшуючи свій потенціал.

Варто акцентувати групі що, найважливішою характеристикою відновного підходу є повернення сторонам здатності самим вирішити конфлікт!

Обговоріть з учасниками та учасницями, наступні запитання:

  • Чому варто використовувати відновний підхід у закладах освіти?
  • Що зміниться у закладі освіти у разі застосування відновного підходу?

Висновок: початок впровадження відновних практик лежить у власній поведінці і власному ставленні до ситуації! А вже потім зміни будуть відбуватися в інших учасників/учасниць колективу, й таким чином будуть формуватись нові навички взаємодії в закладі освіти.

За відкритими джерелами Інтернету

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s