ВИШИВАНКА — ДУХОВНА БРОНЯ УКРАЇНЦІВ

Сьогодні одне з улюблених свят українців – День вишиванки – щороку третього четверга травня українці по всьому світу та солідарні з Україною іноземці одягають вишиті сорочки в знак підтримки України.

Вишиванка – символ віри, надії, любові та нескореності українців.

“Всесвітній день вишиванки / Офіційне промо 2022” на YouTube

Вишиванка – символ української сили та сучасна зброя

З початком російської агресії в Криму та на Сході українська вишита сорочка стала символом української сили, ознакою сміливості. Одягти вишиванку у 2014 році на Донбасі було небезпечно — це означало сказати «Я відстоюю свою землю. Це моя земля!». І в наш час переселенці, що покидали окуповані землі Донецької та Луганської областей, перетинаючи блокпости, також намагались вивезти свої вишиванки: одягали їх навиворіт, зверху надягали светри й таким чином вивозили з окупації. Здавалося б, нащо ризикувати здоров’ям, можна ж потім купити нову сорочку. Та український характер інакший — він про «не здамся», «буду стояти до кінця», «дух міцніший, ніж тіло», «Україна буде вільна».

У 2015 році кримські татари, які на День вишиванки одягнули українські вишиті сорочки, були затримані російськими спецслужбами і звинувачені в підготовці терористичного акту. З того часу по всій Україні люди започаткували десятки різних акцій. Однією з таких стала «Подаруй вишиванку захиснику». Вона зародилась у 2015 році, ідея належить Олександру Ткачуку, який служив на Сході. Нині багато військових одягають вишиті сорочки й вважають, що це є своєрідна вишита броня і захист. У рамках цієї акції відгукнулося багато вишивальниць, громадських організацій, активістів і не одна сотня сотень сорочок була передана на фронт.

💙💛 У Черкасах створили першу у світі бойову вишиванку. Про це повідомила 118 окрема бригада територіальної оборони. Ініціатива створення бойової вишиванки належить бійцю черкаської тероборони, який є фахівцем із мистецтвознавства. Спільною співпрацею бійців тероборони та митців створили стильну, колоритну й сучасну вишивку, яку можна носити на бойовій сорочці ЗСУ! 🇺🇦

https://fb.watch/d8fGhqyouH/

Нині вишиванка є символом, який об’єднує дуже різних українців за політичними, релігійними поглядами, за мовною ознакою. Саме тому вона є сучасною зброєю проти ворога. Дуже важливо усвідомлено носити вишиту сорочку, адже значення вишиванки є дуже глибоким. Вона є символом української нескореності, свободи, солідарності з українцями іноземців, які цього дня також одягають вишиті сорочки, аби висловити свою підтримку, що вони на українській стороні в протистоянні з рф. Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх — Україна непереможна!

Українська вишита сорочка – обов’язковий елемент традиційного строю. Вишиванка є не лише високомистецьким витвором, а й невід’ємною складовою сучасної української ідентичності. Вишиті сорочки різняться за взорами, способами крою, кольористикою відповідно до 16 етнорегіонів країни. Втім, серед старовинних сорочок, вишитих вручну, складно знайти 2 абсолютно ідентичні. Це пов’язано з тим, що кожен хотів мати свою особливу сорочку.

Вишиванка стала символом політичного супротиву загарбникам. Її закопували в землю, таємно вивозили та переховували, тільки б національний символ не опинився в руках ворога.

Перед виселенням у Сибір українці закопували вишиванки в землю

БІБЛІОТЕКА ДФКР РЕКОМЕНДУЄ

Перший документальний фільм про вишиті сорочки. Вишити щоб вижити. Ідея фільму полягає в тому, що вишита сорочка є не тільки матеріальною, а й духовною спадщиною українського народу.

У «Спадку нації» органічно переплетені дві площини. Перша – етнографічна – показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивки, крою, що залежать від регіону побутування сорочок. Друга – це історії людей, життя яких змінила вишиванка – врятувала, поєднала, стала символом нескореності чи останньою надією…Історія української вишиванки – це історія українського народу. Сам фільм знімався не лише в Україні, а в Канаді, Італії, ОАЕ та Німеччині.

ПЕРШІ ЗГАДКИ ПРО НАРОДНУ ВИШИВКУ НА КАТЕРИНОСЛАВЩИНІ

Молоді Лоц-Кам’янки. Катеринославі. Московська вулиця. Світлина В.Л.Миткина


🌺Під час підготовки до ХІІІ археологічного з’їзду за ініціативи історика Д.І. Яворницького на кошти губернського земства в 1904–1905 років етнограф В.О. Бабенко обстежив повіти Катеринославської губернії і зібрав цікавий етнографічний матеріал як у вигляді спостережень, так і у вигляді етнографічних предметів, які експонувались на виставці в історичному музеї.
🌺В.О. Бабенко відзначав, що українське населення Новомосковського і Верхньодніпровського повітів частково або повністю зберегло свої національні особливості в костюмах, причому «в чоловічому одязі старовинного залишилось незрівнянно менше, ніж у жіночому». Українці названих місцевостей на той час носили сорочку з домотканого грубого полотна з широкими і просторими рукавами, яка вбиралась у штани. Комір такої сорочки прикрашався вишивкою, груди на «пазусі», рукави на плечах і на «обшлагах» теж були вишитими. Хлопці носили сорочки з повністю вишитими грудьми.
🌺Від В.О. Бабенка дійшла до наших часів згадка про техніки вишивки українського народного вбрання на Катеринославщині: «Вишивка на сорочках буває вельми різна – «хрестиками», квітками або «лиштвою». Тонкі сорочки одягаються так, щоб мережка була видна з-під верхньої спідниці».
☀️Етнографічні матеріали, які відтворювали заняття, культуру, побут, звичаї, обряди мешканців краю, почали формуватися в історичному музеї Катеринослава з початку ХХ століття. Д.І. Яворницький як палкий подвижник у збереженні та розвитку народних традицій зібрав у фондах очолюваного ним понад 30 років історичного музею одну з найкращих етнографічних колекцій. Речей, прикрашених народною вишивкою, в музейному зібранні близько трьох тисяч: вишитих жіночих, чоловічих, дитячих сорочок, керсеток, рушників, хусток, підзорів, наволочок, фіранок, серветок, вишитих ікон, декоративних картин і зразків різноманітних узорів. Серед експонатів – фрагменти одягу та рушників. Історики пояснюють це тим, що народні майстрині не мали вільного часу складати альбоми зразків вишивки. Вони перешивали орнамент зі старої одежі на нову.
☀️У колекції музею представлені зразки Полтавської, Київської, Чернігівської губерній. Багато зразків волоської вишивки кінця ХІХ століття. Треба зауважити, що зразки київської, полтавської, чернігівської та інших вишивок часто збирались на території Катеринославщини, тобто вишивалися жителями Катеринославщини – вихідцями з цих губерній.
🌺Старовинні техніки вишивки
Майстрині на Катеринославщині володіли великою кількістю швів. Значна кількість зразків із зібрання Д.І. Яворницького вишита ажурними мережками, низзю–стародавньою класичною технікою, яка шилася зі споду, штапівкою, стебнівкою , лічильною гладдю, технікою вирізування, виколювання. Є зразки, на яких використовували угорський шов, узорний шов, кубикову лиштву. Старший науковий співробітник Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького М.А. Підосинова, яка досліджувала зразки народної вишивки в зібранні Д.І. Яворницького, відзначила, що «орнаменти здебільшого геометричні. Такого розмаїття ромбів, хрестів, косих хрестів, свастик, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в другі, в результаті чого ми можемо бачити іншу геометричну фігуру, наприклад, коли вписані один в один ромби утворюють коло чи овал, важко собі уявити. Таку майстерність і дизайнерський хист можливо отримати тільки завдяки багатолітньому досвіду та безперервній роботі, навички якої передаються від покоління до покоління».
🌺Традиційний комплекс вбрання населення степової України, зокрема Катеринославщини-Дніпропетровщини, досліджено значно менше у порівнянні з іншими регіонами України. Український етнолог та історик О.Ю. Косміна називає традиційний одяг населення нашого краю «справжнім сплавом регіональних типів Лісостепу, в якому переплітаються традиції Поділля, Середнього Подніпров’я, Полтавщини, Слобожанщини». Степовий комплекс вбрання характеризується широким використанням тканин фабричного виробництва, домінуванням новітніх міських тенденцій в оздобленні та окремих фрагментах і збагаченням його елементами одягу інших етносів. Вочевидь, на думку О.Ю. Косміної, «у поліетнічному оточенні відбувся взаємовплив між традиційними формами вбрання українців і росіян, кримських татар, молдаван, болгар, греків. У музейних колекціях України майже не зберігся традиційний одяг українців, які заселяли степовий регіон. Проте наявний матеріал дозволяє стверджувати: індикатором нижньоподніпровського регіонального комплексу є кареподібна форма горловини сорочок, керсеток та юпок».
☀️Своєрідністю чоловічих сорочок «чумачок» або розповсюджених у нашому краї лоцманських сорочок було пряме, вільне викінчення розширених до низу рукавів. Широкі рукави лоцманських сорочок слугували своєрідним прапором, коли при переправі через дніпровські пороги лоцмани махали широкими рукавами, подаючи різноманітні сигнали. Також такий крій рукава був зручніший, якщо треба було лізти у воду або швидко зняти сорочку. У спеку завдяки широким рукавам вітер краще провівав тіло. Краї рукавів оздоблювали мережкою, а іноді мережаний край підкреслювали тоненькою вишитою орнаментальною смужкою. Вишивкою оздоблювали комір, манжети та манишку.
☀️Найпоширенішими техніками були художня двобічна гладь, лічильна гладь, стебнівка, мережка та філейне шитво, хрестик. У гладьових техніках, які використовувалися у геометричних і рослинних орнаментах, переважала чорно-червона колористика. В рослинній орнаментиці переважали квіткові мотиви, композицію яких формували поєднанням пишних, вільно розташованих, гнучких гілочок із площинними п’ятипелюстковими квітами, трипелюстковими пуп’янками та дрібними листочками….

Повністю статтю читайте тут:

Цікаві факти про українське національне вбрання.

Джерело

1. Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, а бабусі онучкам. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилась, молилася і мила руки. Зараз вишивають не тільки жінки, а й чоловіки.

2. Вишиванка – святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані «буденки» – просто скроєні сорочки з небіленого полотна сірого кольору. А на свята вдягали білу (!) вишиту багатим традиційним візерунком.

3. Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.

4. У кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку є різними. Своїми особливими вишиванками може похвалитися не тільки кожен регіон України, а навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися за фасоном, кольором, візерунком.  Для центру України характерні чорно-білі сорочки, на Полтавщині носили сорочки білі з білою вишивкою, на Волині і Чернігівщині – з червоно-білою вишивкою. Найяскравіші вишиванки створювали майстрині на півдні України, а також в Карпатах і Закарпатті, на Буковині і Гуцульщині.

5. Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.

6. Першим українським телеведучим, який з’явився в прямому ефірі у вишиванці став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року чоловік відкрив телемарафон «Ніч виборів» на «5 каналі» у вишиванці з косівським орнаментом. Згодом його підтримали інші телеведучі, актори, співаки.

7. Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було заведено одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам.

8. Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все популярнішими. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть як татуювання.

Машина у вишиванці

9. У наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання (серед них гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка).



10. Вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла в Україну з Європи тільки в XIX столітті і стала популярною завдяки геніальному рекламному ходу засновника парфюмерно-косметичної компанії «Товарищество Брокар и Ко» Генрі Брокару. Шматки мила «Брокар и Ко» загортали у яскраві обгортки, на яких друкували схеми орнаментів для вишивання хрестиком. Брокарівське мило було дешевим, а схеми вишивки – надзвичайно простими, тож швидко полюбились жінкам і витіснили інші народні орнаменти. Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, але й у інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.

11. Важливо, щоб на зворотному боці вишитої сорочки не було вузликів. Вважається, що ці вузлики можуть стати причинами помилок і нещасть в житті людини, яка носитиме вишиванку.



12. Вишивка наносилася насамперед із сакральною метою, як оберіг, захищаючи частини тіла, незакриті одягом. Деякі вишиванки спочатку створювалися як ритуально-обрядові. Вишиті візерунки на сорочці наносили на найуразливіші частини тіла – горло, груди і сонячне сплетіння.

13. Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років, в залежності від складності техніки.

14. Кожен візерунок, кожна деталь на традиційній українській вишиванці мала своє значення і призначення. Тут не було зайвих та безсенсовних елементів, у кожної квітки була своя роль: оберегова, значеннєва чи сакральна. Багато які з цих елементів перекочували й на сучасні жіночі вишиванки. Так, наприклад, троянди, зібрані в геометричному візерунку і сполучені ланцюжками символізують порядок, що панує у Всесвіті, де троянди виконують роль зірок. А ще ця квітка є символом любові та милосердя. Мак – квітка, що оберігає від зла та є символом збереження роду. А ще квітка маку – це пам’ять про пролиту кров воїнів (за народними повір’ями, на полі, де пролилася кров, навесні мають розквітнути дикі маки). Також мак символізує пам’ять роду про загиблих бійців. Ці квіти прикрашали вишиванки дівчат з роду загиблого воїна. Соняшник – символ Сонця, праці, сили та добробуту. А ще квітка соняшника уособлює Батьківщину, рідну домівку – як квітка повертає голову до сонця, так і людина лине думками до рідного. Саме тому рушники з соняхами давали тим, хто вирушав у далеку дорогу, як нагадування про місце, де на тебе чекають. Колосся пшениці – символ краси життя, щасливого добробуту, тілесного і духовного багатства. За народними повір’ями пшеничне колосся уособлює молоду дівчину, наречену. Саме тому весільний коровай (що печеться з пшеничного борошна) часто зображають на весільних рушниках південних регіонів, а вишитими колосками оздоблюють дівочі вишиванки.

15. Одягнімо, друже, вишиванки –
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.

Так закликав носити вишиванку український поет Василь Дерій. Як оспівали вишиту сорочку інші українські поети, дивіться в нашій добірці Вірші та пісні вишиванку

16. День вишиванки започаткувала Леся Воронюк у 2006 році. На той час студентка Чернівецького національного університету імені Федьковича, якось запропонувала своєму одногрупникові Ігореві домовитися з усіма, хто має вишиванки, обрати якийсь день і прийти на пари у вишиванках. Так відбувся перший День вишиванки, що згодом став історичною подією. А вже 2007 року День вишиванки поширився на інші університети Чернівців, на третій рік − це вже була міська акція і потроху інші міста України почали приєднуватися. До 2014-го свято розрослося до міжнародного рівня, його відзначали, крім України, Канада, США, Італія, Німеччина, Франція, Росія, Румунія, Португалія. Наразі географія свята охоплює близько 60 країн.

18. Першу школу вишивки в Київській Русі, де опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха.

19. Вдавнину вишиту сорочку не можна було купити. Кожна дівчина, навіть знатного роду, повинна була уміти вишивати. А в селах кожна дівчина-наречена перед весіллям зобов’язана була вишити особливу святкову сорочку своєму нареченому.

20. Першу сорочку новонародженому малюкові шили з ношених батьківських речей. Люди вірили, що в цьому одязі зберігається батьківська енергія, яка захистить дитину від пристріту і хвороб. Причому, дівчаткам робили сорочку з сорочки матері, а хлопчикам – з батьківської. Перші візерунки-оберіги були особливими: для дівчинки вишивали сорочку чорним візерунком, символом родючості, який, в майбутньому повинен захистити від безпліддя. На хлопчика надягали сорочку, вишиту синім і зеленим, захищаючи від природних стихій і травм.

21. Першу сорочку, зшиту з нової тканини, дитині дарували до триріччя. Мама створювала для дитини унікальну вишивку-оберіг червоними нитками – кольором родинного кровного зв’язку. На дитячих сорочках мами частенько вишивали тварин – собак, коней, курок з півнями або казкових птахів.

22. Кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний означав любов і пристрасть, чорний – втрату і тугу, білий –невинність і чистоту, жовтий – радість і надію, синій – воду, небо, спокій і жіноче начало.

23. Якість та кількість сорочок вказувала на матеріальні статки родини. У звичайної дівчини у скрині було близько 35 сорочок, а у заможної могло бути й більше 60.

24. Найкращу та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. Її вишивали на тонкому, білому полотні, рукава повністю вкривали вишивкою червоною заполоччю. Часто весільну сорочку жінка берегла у скрині ціле життя. Старші жінки носили вже скромніші, не такі барвисті сорочки, та й кількість вишивки на них зменшувалася.

25. Особливе місце серед вишиванок посідають борщівські. Поява цієї унікальної вишитої сорочки пов’язана із давніми трагічними подіями історії, які відбулися у Борщівському краї на Тернопільщині п’ять століть тому. На цей мальовничий край напали вороги, які розграбували села та жорстоко вбили усе чоловіче населення. Жінки та дівчата, залишившись без чоловіків, батьків, братів та синів на знак жалоби дали клятву – носити траурний одяг, протягом семи поколінь. З того часу вони почали вишивати свої повсякденні й святкові сорочки нитками чорного кольору

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s