9 грудня – Міжнародний день вшанування пам’яті та гідності жертв злочину геноциду та запобігання цим злочинам

«Геноцид починається з вбивства однієї людини —

не за те, що вона зробила, а через те, хто вона є» (Кофі Аннан)

Сьогодні Україна та світова спільнота вшановують безневинних жертв злочинів, спричинених етнічною, расовою та релігійною ненавистю, цивілізований світ проти геноциду — маємо пам’ятати про минулі злочини, але не допустити їхнього повторення.

Геноцид — злочин, який вбиває не просто людей, він вбиває цілі народи, мову, культуру, руйнує генотип.

Відео створено Херсонсько. обласнобю бібліотекою для юнацтва ім.Б.Лавреньова

Дякуємо всім країнам, які визнали Голодомор 1932-1933рр геноцидом українського народу та визнають геноцидом сьогоднішні події на нашій території.

11 вересня 2015 року на 69-й сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята Резолюція A/RES/69/323, якою 9 грудня проголошено Міжнародним днем вшанування пам’яті та гідності жертв злочину геноциду та запобігання цим злочинам. Цим рішенням Генеральна Асамблея підтвердила всі рішення та постанови в системі Організації Об’єднаних Націй, які зробили внесок у створення та розвиток процесу запобігання та покарання злочину геноциду.

Резолюція заохочує всі держави-члени та спостерігачі, усі організації системи ООН та інших міжнародних і регіональних організацій, а також громадянське суспільство, включаючи неурядові організації та окремих осіб, проводити Міжнародний день з метою підвищення обізнаності про Конвенцію про запобігання та покарання злочину геноциду та її роль у боротьбі та запобіганні злочинам геноциду, для вшанування пам’яті його жертв.

Приймаючи цю резолюцію без голосування, всі 193 держави-члена тим самим підтверджують, що кожна окрема держава відповідальна за захист свого населення від геноциду, що така відповідальність передбачає попередження цього злочину, в тому числі підбурювання до нього.

Зазначена дата була обрана не випадково. Саме 9 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду і покарання за нього – перший договір про права людини, прийнятий Генеральною Асамблеєю. Конвенція вказує на зобов’язання міжнародного співтовариства «ніколи знову» та містить перше міжнародно-правове визначення «геноциду», широко прийняте на національному та міжнародному рівнях. Вона також встановлює обов’язок держав-учасниць запобігати злочину геноциду та карати його.

Фундатором дослідження геноциду був Рафал Лемкін. Саме він і запровадив цей термін у 1943-му році. У преамбулі до Конвенції про геноцид зазначається, що випадки геноциду мали місце протягом всієї історії людства, але терміна «геноцид» не існувало, доки Лемкін не ввів його і на Нюрнберзькому судовому процесі не почалося переслідування осіб, винних у Голокості, який Організація Об’єднаних Націй визначила як злочин геноциду в рамках міжнародного права в Конвенції про геноцид.

Щороку Управління ООН із запобігання геноциду та відповідальності за захист організовує заходи з нагоди цього Міжнародного дня, вшановуючи жертв геноциду та річницю Конвенції.

На Всесвітньому саміті 2005 року держави-члени зобов’язалися захищати своє населення від геноциду, військових злочинів, етнічних чисток і злочинів проти людства, а також від підбурювання до них. Вони погодилися, що коли державам потрібна допомога для виконання цього обов’язку, міжнародне співтовариство має бути готове їм допомогти, а коли держави явно не можуть захистити своє населення від цих злочинів, міжнародне співтовариство має бути готове вжити спільних заходів відповідно до Статуту ООН.

Упродовж останніх 100 років до найчисельніших жертв геноцид призвів на територіях тоталітарних політичних режимів (зокрема, в умовах нацистської Німеччини, комуністичних СРСР, Китаю, Кампучії, під час правління Саддама Хусейна в Іраку, в Османській імперії під час Першої світової війни).У 1980–1990 роках геноцид учинявся під час т. зв. «етнічних воєн» та «етнічних чисток» в Африці, Азії й Європі. Стосовно української людності політика геноциду й етноциду активно здійснювалася у ХХ ст.

Ознаки геноциду мають дії стосовно кримських татар, українських німців, українських поляків, українських циган, українських греків, українських болгар. Але наймасовішим було вбивство голодом етнічних українців СРСР у 1932–1933 роках.

Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують методи геноциду. Майже дев’ять місяців повномасштабної війни засвідчили: здійснюючи вторгнення, Росія має на меті знищити українську націю як таку. Знищити українську ідентичність, культуру, мову. Для цього окупанти вбивають і депортують українців, руйнують міста, спалюють українські книжки.

Та це не перший злочин такого масштабу, який Москва здійснює проти України. У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим, попередник путінського рашизму, вчинив в Україні злочин геноциду – Голодомор.  Зумисно створений голод убив мільйони українців, а долі тих, хто вижив, скалічив. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців. Унаслідок Голодомору активний, а тим більше масовий спротив радянському режиму було припинено.

У нинішній війні Росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – геноцид Українського народу. Вона використовує схожі інструменти підкорення та інформаційні технології.

Метою Росії було і є знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Кожного разу сусідня країна вдається до засобів культурно-історичного та фізичного знищення нашої країни: від заборони мови та письма до Голодомору, вбивств, катувань, репресій. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. 

Геноцид досі є своєрідним викликом для міжнародних організацій, адже в сучасному суспільстві й досі існують люди, що готові йти на масові жорстокі вбивства. Ситуація в Україні лише підтверджує цю тезу.

Події російсько-української війни – це ще один прояв цілеспрямованої агресії однієї країни проти іншої, основною метою якої є чергова спроба знищення української нації.

У 2015 році, коли було прийнята резолюція про відзначення Міжнародного дня вшанування пам’яті та гідності жертв злочину геноциду та запобігання цим злочинам, Україна вкотре намагалась врятувати кримських татар від зазіхань окупантів, захистити від геноциду російської влади людей на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

З 24 лютого російські війська, порушуючи всі можливі міжнародні норми та права, а найстрашніше – перекресливши будь-які уявлення про людяність та норми моралі, знищують представників всіх національностей, рас, лише тому, що вони живуть в Україні і готові боротися за своє право жити у власній державі, за власними правилами навіть ціною власного життя. І зараз неможливо ні уявити, ні порахувати кількість жертв російського геноциду проти української нації.

Віртуальний музей російської агресії

Вічна памʼять усім жертвам російського терору! Перемога у цій війні раз та назавжди зупинить знищення рашистами української нації.Надрукувати

Вшануємо сьогодні пам’ять всіх жертв геноциду, який вчинявся проти народів, проти людяності

БІБІЛОТЕКА ДФКР РЕКОМЕНДУЄ:

Заява МЗС України до Міжнародного дня пам’яті жертв злочину геноциду, вшанування їхньої гідності та попередження цього злочину

Реклама

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s