“Воскресне, встане Україна!” 150 років від дня народження Богдана Лепкого

Віртуальна виставка

У День української писемності та мови відзначаємо 150 років від дня народження Богдана Сильвестровича Лепкого (1872=1941).

Воскресне, встане Україна!
Тільки не тратьте, браття, віри.
Тільки не будьте маловіри,
Тільки не будьте, як бур’ян,
Хто ступить той йому і пан.
А стійте твердо, як скала,
Най розіб’єсь об вас хула,
І вража лють й некчемна лесть —
Се наш закон, се — наша месть.

Б. Лепкий.

Богдан Лепкий – український педагог, прозаїк, поет, мистецтвознавець, літературознавець, критик, педагог, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник.За кількістю написаного Б.Лепкий поступається в українській літературі тільки І.Франкові.

Богдан Лепкий — хронологічна таблиця

” Життя, мов скрипку музикант,
Строїло все мене, –
Сумний мій спів, товаришу,
Бо все кругом сумне. “.
Б. Лепкий.

9 листопада 1872 –  народився в селі Кривеньке в родині сільського священика. Дитинство минуло в селі Крегулець.

1879-1891 – родина жила у селах Поручин і Жуків.

1878-1883 – навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах, до цього часу основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель.

1883 – вступив до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання.

1891-1895 – починав навчатися у Віденській Академії мистецтв.Через три місяці за порадою Кирила Студинського перейшов на філософський факультет Віденського університету, де вивчав мовознавство та історію літератури.

1895 – почав працювати вчителем української, польської та німецької мови, літератури, історії та географії у Бережанській гімназії. З цього ж, 1895 року, почав друкуватися Водночас інтенсивно займався громадською працею: започатковував читальні «Просвіти», бібліотеки і позичкові каси, виголошував реферати та промови на святкових академіях, був учасником хору «Боян» і драматичного гуртка.

1897 –  з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові –  Олександрою, яку здавна кохав.

1898 – зіграв роль Петра в «Наталці Полтавці»

1899–1914  – перебував у Кракові.

1899 – після відкриття в Ягеллонському університеті (м. Краків)  запрошений сюди викладати ці предмети: лекторату української мови та літератури.

1901 – Один із засновників і активний учасник «Слов’янського Клубу», що видавав часопис «Swiat slowjanski» (Краків, 1905-1915). У ньому Б. Лепкий упорядковував постійні рубрики «Руська хроніка» і «Огляд руської преси».

1904  – Співпрацював з товариством «Рідна Школа» щодо видання дитячої літератури, підручників та читанок; уклав читанку для народних шкіл (Львів, 1904), куди увійшли і його твори.

1907 – припинив співпрацю з виданням через політичні незгоди з редакцією. Того ж року виступив з ініціативою збирання коштів на народні школи; написав з цією метою відозвузаклик.

1912 – Лепкий вступив до партії «Християнсько-Суспільний Союз» у Львові.

1914 – з початком Першої світової війни Лепкі переїхали у Карпати в надії, що війна у гори не дійде і зупинилися в м. Яремче у готелі (згодом він був знищений снарядами, й у ньому згоріли речі Лепких, а також рукописи третього тому «Начерку історії української літератури» та історичної драми «Мотря» (зберігся лише «Пролог»).

1915 – Б.Лепкий був мобілізований до австрійського війська, але завдяки друзям виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи серед українців-військовополоненних царської армії

1916 – у Вецлярі вів просвітницьку працю в таборі, викладаючи в народному університеті, організував малярську школу. Допомагав організовувати крамниці, книгарні, художнє ательє, майстерню музичних інструментів та видавництво часопису «Громадська Думка».

1919 – працював в Українській Військово-Санітарній Місії, яка готувала військовополонених до від’їзду додому.

1921 – навесні 1920 р. після ліквідації таборів Б. Лепкий переїхав до Німеччини.

1921 – у січні переїхав до Берліна.

1925 – повертається до Кракова, викладає в Ягеллонському університеті, де його призначили доцентом, завідувачем кафедри української літератури. З того ж року — голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові.

1932 – отримав ступінь звичайного професора Ягеллонського університету.

1932 – Жителі Бережанщини та Рогатинщини, зібравши добровільні пожертвування, придбали для Б.Лепкого на Опіллі місце і цеглу для вілли в с. Черче (нині — Рогатинського району Івано-Франківської області), яку збудували за ці кошти та заощадження письменників; її назвали «Богданівка».

 1938 – Лепкого обрали сенатором польського сейму; в сенаті протягом цього й наступного років представляв українців Галичини.

21 липня 1941 –  помер у Кракові.

Мрії розвіяні і недомріяні,
Радості бачені в сні,
Квіти столочені, сльози розкочені
Я переллю у пісні

Б. Лепкий.

(«Мій спів», 1902)

Богдан Лепкий є автором знаменитої (особливо серед українських емігрантів у Канаді, Америці та Австралії) пісні-реквієма “Журавлі”, яка вже встигла стати народною. Цю пісню неперевершено виконувала Квітка Цісик.”


Усім відома стрілецька пісня “Чуєш, бате мій” (“Журавлі”) на слова Богдана Лепкого, музика Левка Лепкого, яку часто вважають народною.
Неповторне виконання Квітки Цісик:

БІБЛІОТЕКА ДФКР РЕКОМЕНДУЄ

Обласний комунальний музей Богдана Лепкого в м. Бережани

Книжково-ілюстративні виставки, які експонувалися в музеї Б. Лепкого.

ЧИТАЄМО ОНЛАЙН.

ЕЛЕКТРОННа БІБЛІОТЕКА ДФКР

Творча спадщина Богдана Лепкого складає понад 80 власних книг, у тому числі циклу романів «Мазепа», повістей, оповідань, казок, спогади, збірки віршів та поем, а також перекладів, літературознавчих досліджень, статей літературного та мистецького спрямування, опубліковані у численних газетах, журналах, альманахах, календарях, збірниках, він – упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями.

Цикл історичних повістей «Мазепа»

Мотря” – перша з циклу історичних повістей, що складають трилогію (за визначенням автора) «Мазепа». Насправді ж — повістей п’ять. І хоч вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо. Слухати

Услід за цим виданням видавництво випускає: «Не вбивай», «Батурин», «Полтава», «З-під Полтави до Бендер».

Головний герой усіх п’яти повістей — український гетьман Іван Мазепа (1639-1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності України.

У першій книзі оповідається про кохання юної красуні Мотрі — дочки генерального судді Кочубея, пізніше страченого Мазепою, — і старіючого гетьмана. Дія відбувається на тлі важливих історичних подій.

Повiсть «Не вбивай» присвячена подiям, якi зумовили страту Кочубея та Iскри. Слухати

Повість «Батурин» оповідає про остаточний вибір Мазепи стати разом зі шведами в боротьбі проти Петра І та про взяття царськими військами гетьманської столиці Батурина. Слухати

У повicтi “Полтава” хронологiчно продовжено оповiдь про життя i дiяння славетного гетьмана Мазепи часiв Полтавської битви — до i пiсля її завершення. Слухати

«З під-Полтави до Бендер», книжка завершує цикл повістей про Івана Мазепу (1639-1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності України. Слухати

У повісті «Крутіж» події відбуваються в період після смерті Богдана Хмельницького, в народі званого «Руїна». Слухати

ДИВИМОСЬ І СЛУХАЄМО ТВОРИ БОГДАНА ЛЕПКОГО

Б. Лепкий. Драма на дві дії “Гетьман Мазепа”

Інсценізація Є. Головатюка, В. Селезньова

«Сотниківна» розповідає про час, коли гетьманом був Іван Виговський; зокрема про битву козацького війська під його орудою з московськими полками 1659 року біля Конотопа.

Історичне оповідання «Орли» повертає до років 1734-1750, коли в Україні після смерті гетьмана Данила Апостола почалася доба так званого «між гетьманства», характерного посиленням московських катувань та знущань.

ПОЕЗІЯ БОГДАНА ЛЕПКОГО

Воскресне, встане Україна!
Тільки не тратьте, браття, віри.
Тільки не будьте маловіри,
Тільки не будьте, як бур’ян,
Хто ступить той йому і пан.
А стійте твердо, як скала,
Най розіб’єсь об вас хула,
І вража лють й некчемна лесть —
Се наш закон, се — наша месть.
Моя ж душа — як струна тая,
Багата на всілякі тони,
На ній і коломийка грає,
І похоронні дзвонять дзвони.
Мені байдужні всі правила,
Всі штучні строфи, ритми, рими,
Всі поетичні мотовила,
Покриті пасмами скрутними.
Я пишу те, що чую, бачу,
Що в серце або в мозок впало,
Часом сміюсь, часом заплачу,
Сміху немного, сліз — немало.
Напишу — от і легше стане,
Немов тягар скотився з груди:
А як що вдасться непогане,
То прочитайте, добрі люди!

Богдан Лепкий, 1872-1941: Збірник у пошану пам’яті поета / Збірник статей

Богдан Лепкий, 1872-1941 : Збірник у пошану пам’яті поета / [за ред. Є. Ю. Пеленського]. — Краків ; Львів : Укр. вид-во, 1943. — 77, [1] с. : портр., [4] арк. іл.

Представлений збірник присвячено пам’яті українського поета, прозаїка, літературознавця, критика, перекладача, історика літератури, видавця, публіциста, громадсько-культурного діяча, художника Богдана Лепкого (1872–1941). Описано життєвий та творчий шлях письменника, досліджено його наукову, поетичну та малярську діяльність. Вміщено бібліографічний список книг, статей і перекладів Б. Лепкого, а також перелік літератури про нього. Наведено добірку фотографій поета та репродукції його художніх творів.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s