Бабин Яр: історія, пам’ять та сучасний світ. До виховної години.

Бабин Яр – криваве місце в Києві,

що стало частиною історії

не лише України, а й світу

29 вересня 1941 року виповнюється 81 рік від початку нацистських масових розстрілів у Бабиному Яру. Цей день – точка відліку масових розстрілів мирного населення в Бабиному Яру. У результаті: сотні тисяч загиблих, сотні очевидців, в чиїй пам’яті закарбувалися жахливі деталі кривавої трагедії та одне місце – Бабин Яр, що завжди нагадуватиме світу про те, до чого приводить війна.Тут, впродовж двох років, німецькими окупантами було закатовано понад сто тисяч людей різних національностей, зокрема українців, євреїв, циган та росіян.

Жертвами розстрілів стали люди за свою етнічну приналежність, а також за політичну та партизанську активність. 

Розстріли в окупованому нацистами Києві почалися в Бабиному Яру 29 вересня 1941 року. Тоді, за два дні було вбито 33 771 тисячі євреїв (не рахуючи дітей до 3-х років, яких розстрілювали, але не рахували).

Однак, перший розстріл євреїів відбувся ще 27 вересня 1941 року, коли німецькими окупантами були знищені 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка знаходилась поблизу Бабиного Яру.

Того ж дня німецьким комендантом міста було видано наказ усім євреям з’явитись 29 вересня з документами і цінними речами в збірний пункт біля Бабиного Яру для евакуації. Їм виголосили відозву: “Після санобробки всі євреї і їх діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця”.

Зранку 29 вересня понад 30 тисяч євреїв прибули на північну околицю Києва невеликими групами. Коли людей загнали до яру ку­леметні постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Євреїв розстрілювали по 30-40 чоловік і скидали в рів. Після того як він наповнювався 2-3 рядами тіл, мертвих присипали землею.

За два дні у Бабиному Яру зондеркомандою 4а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля і за підтримки двох підрозділів полку поліції «Південь» було розстріляно 33 771 чоловікНаймолодшій жертві було три дні, найстаршій – 103 роки.

Протягом 1941-43 років у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена Організації українських націоналістів, 100 матросів Дніпровського загону Пінської воєнної флотилії, знищено 5 циганських таборів. За оцінками, за три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 000 до 200 000 чоловік. Крім того, у Сирецькому концтаборі, де утримувались колишні комуністичні активісти, підпільники і військовополонені, за роки війни загинуло більше 25 тисяч осіб.

У  серпні – вересні 1943 року, відступаючи, німці фактично знищили частину доказів масових розстрілів: вони відкопали і спалили на відкритих “печах” десятки тисяч трупів, кістки перемелювалися на привезених з Німеччини машинах, попіл був розсипаний околицями Бабиного Яру.

 З 18 серпня 1943 року в’язні Сирецького концтабору з іншими групами в’язнів, зокрема з Полтави, викопували тіла та спалювали їх у спеціально побудованих печах. За раз спалювали до 2000 трупів. До кінця вересня майже всі тіла розстріляних у Бабиному Яру були спалені. Залишилася остання піч, яка призначалася вже в’язням Сирецького концтабору.

У ніч на 29 вересня 1943 року відбулося повстання цих 327-ти смертників. Врятувалися лише два десятки осіб. Саме їх свідчення допомогли відтворити історію спроби знищення слідів злочину нацистів.

Останні постріли в Бабиному Яру пролунали 4 листопада 1943 року. У ніч на 6 листопада Червона армія вступила до Києва.

За висновками спеціальної державної комісії на Нюрнберзькому процесі, що відбувся в 1945-1946 роках, жертвами нацистського злочину стало понад 100 тисяч цивільних громадян та військовополонених. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру. Однак будь-яка кількість загиблих людей є жахливою.

Радянська влада вирішила стерти з пам’яті ці трагічні події та засипати Бабин Яр землею. Це обернулося ще однією трагедією, коли селеві потоки пульпи ринули на Куренівку, забираючи сотні життів. Ця історія вказує на одну важливу річ: з пам’яттю про трагедії не варто гратися.

На сьогодні в Ьабиному Яру встановлено 25 пам’ятників, серед них: “Пам’ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими нацистами у Бабиному яру”, пам’ятник розстріляним євреям у вигляді менори та дерев’яний хрест у пам’ять про 621 розстріляного члена ОУН.

Ми маємо визнати, що серед українців також були колаборанти, деякі з яких брали участь у розстрілах у Бабиному Яру. Це болючий елемент нашої історичної пам’яті. Бабин Яр як частина жахів Голокосту насамперед є трагедією єврейського народу, але водночас із геть різних причин це трагедія всіх киян, усіх громадян України та всього людства. Це наша спільна трагедія ще й тому, що в той жахливий час німецькі нацисти вбивали не лише євреїв, а й українців, які публічно виступали проти окупантів в окупованому Києві та всій Україні й чинили їм спротив. У нашій історичній пам’яті ми маємо представити як вияви радикального зла всі колишні й сучасні тоталітарні та авторитарні режими, що спираються і на праворадикальні, і на ліворадикальні ідеології, режими, що знищили й знищують велику кількість людей.

Хто міг би подумати, що питання про масові вбивства мирного населення – яке, здавалося б, давно пішло в минуле – жахливим чином знову для нас стало актуальним? Здавалося б, такого вже більше не може бути! Аж ось, після того, як російські війська вибили з Київщини, з Харківщини, знову є підстави говорити про масові вбивства мирних жителів.

Україна переживає сьогодні велику трагедію і проходить через великі випробування. З першого дня віроломного нападу на Україну російські воєнні злочинці вбивають наших дітей – обстрілюючи лікарню «Охматдит», стріляючи з «Градів» по дитбудинках і житлових кварталах, розкидаючи замасковані під іграшки міни, розстрілюючи просто на вулицях.

Ми бачимо бомбардування Харкова, знищення Маріуполя, удари ракет  та «Градів» по Бабиному Яру в Києві та Дробицькому Яру у Харкові, закатованих та вбитих  дітей, жінок, цивільних у Бучі, Ізюмі, інших українських містах та селах, незаконно вивезених в Росію наших громадян, в тому числі і дітей.

⚡️Бомбардування, тортури та сексуальне насильство – Комісія ООН знайшла докази військових злочинів, скоєних в УкраїніDW з посиланням на голову Слідчої комісії Ради ООН з прав людини.

Комісія зосередилися на чотирьох областях: Київській, Харківській, Сумській та Чернігівській.

«Ми були вражені великою кількістю страт у районах, які ми відвідали. Зараз комісія розслідує такі смерті в 16 містах і селищах», — сказав Ерік Моуз, голова комісії.

Слідчі ООН поспілкувалися з понад 150 жертвами та свідками, а також відвідали 27 міст і селищ, де вони дослідили масові поховання, а також центри ув’язнення та тортур.

Комісія встановила, що росіяни:

❗️бомбардували українські міста, не розрізняючи де цивільні, а де військові, зокрема, із застосуванням «касетних боєприпасів або реактивних систем залпового вогню та авіаударів».

❗️били, били струмом, знімали весь одяг з примусово ув’язнених

❗️незаконно ув’язнювали та гвалтували, зокрема, дітей. Вік жертв коливався від 4 до 82 років.

Правоохоронці виявили 427 тіл загиблих і закатованих українців в Ізюмі, – перший заступник начальника головного слідчого управління Нацполіції Сергій Пантелєєв

Точна причина загибелі кожного громадянина буде встановлена в результаті додаткових досліджень.

Серед ексгумованих тіл з місця масового поховання в Ізюмі – 202 жінки, 189 чоловіків та п’ятеро дітей. Одинадцять тіл настільки понівечені, що наразі встановити їхню стать неможливо.

Також в братській могилі у цьому ж місті виявлено 21 тіло наших військовослужбовців. Більшість виявлених тіл в ході візуального огляду мають ознаки насильницької смерті.

Мер Маріуполя Вадим Бойченко зазначив: «В Маріуполі скоєно найбільший воєнний злочин 21 століття. Це новий Бабин Яр. Тоді Гітлер вбивав євреїв, ромів та слов’ян. А зараз Путін знищує українців. Він вже вбив десятки тисяч цивільних в Маріуполі. І це вимагає потужної реакції всього цивілізованного світу. Будь що потрібно зупинити геноцид».

За даними Іллічівського моргу, 29 серпня  2022 року в Маріуполі було задокументовано 87 тисяч загиблих. Є ще база даних щодо неопізнаних. Неопізнані тіла мирних жителів перебувають у братських могилах. Згідно з останніми даними, таких людей було 26 тисяч 750 осіб.

Посол США Бріджит Брінк також порівняла російські удари по Україні зі звірствами нацистів у Бабиному Яру і закликала світ допомогти Україні захиститися від них.

Про це, як пише “Європейська правда”, вона написала у Twitter.

“Мої відвідини Бабиного Яру стали чітким нагадуванням про звірства нацистів, скоєних проти євреїв та інших, які російські ракети знову зробили дуже реальними, завдаючи ударів і вбиваючи невинних. Ми ніколи не повинні про це забувати і маємо допомогти Україні захиститися від цих звірств” – написала Брінк.

Це має знати весь світ. Путіна і його військових  не цікавлять наші погляди, вік чи стать. Вони вбивають нас за те, що ми є вільною країною вільних людей. Це війна за наше життя і свободу.

БІБЛІОТЕКА ДФКР РЕКОМЕНДУЄ:

День пам’яті трагедії Бабиного Яру. Інформаційні та методичні матеріали

Бабин Яр – пам’ять на тлі історії. Путівник для вчителя. Інтерактивна версія збірника навчально-методичних розробок занять на основі віртуальної виставки “Бабин Яр: пам’ять на тлі історії” та документального фільму “Бабин Яр у пошуках пам’яті“. Тут викладачі зможуть ознайомитися з наявними розробками занять, або створити власні у розділі “Авторам”.

Перелік популярних і наукових видань та Інтернет-публікацій, присвячених трагедії Бабиного Яру і пам’яті про неї

  1. Бабин яр: пам’ять на тлі історії. Путівник для вчителя: збірник навчально-методичних розробок шкільних занять на основі віртуальної виставки та документального фільму / Ред.-упор. В. Бобров. – Київ: Український центр вивчення історії Голокосту, 2017. – Режим доступу: .https://old.uinp.gov.ua/sites/default/files/babij_jar_final_small.pdf
  2. Від першої особи: історія Голокосту у свідченнях очевидців. Навчальний посібник [Електронний ресурс] – К. : Український центр вивчення історії Голокосту, 2014. – Режим доступу: https://www.holocaust.kiev.ua/other/details/vid_persh2014?objId=2022
  3. Історія Голокосту: освіта та пам’ять. Посібник для вчителя [Електронний ресурс] – Вид. 2-ге, випр. – К.: Український центр вивчення історії Голокосту, 2016. – Режим доступу: http://www.holocaust.kiev.ua/img/cover_posibnik.jpg.
  4. Козицький А. Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у XX ст. (причини, особливості. наслідки) : [навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів] / Козицький А. – Львів : Літопис, 2012.
  5. Нахманович В. Бабин Яр: два дні – два роки – двадцяте століття. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/babin-yar-dva-dni-dva-roki-dvadcyate-stolittya
  6. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / Косик В. – Львів : НТШ, 1993. – 659 с.
  7. Кузнецов А. Бабий Яр. [Роман-документ] / Анатолий Кузнецов. – К. : МИП “Обериг”, 1991. – 352 с.
  8. Подольський А. Уроки минулого: Історія Голокосту в Україні. Навч. посібник / Подольський А.  – К. : Сфера, 2007. – 100 с.
  9.  Разом на одній землі. Історія України багатокультурна: навч. посібн. – Львів: ЗУКЦ, 2012. – 332 с.: іл. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://social-anthropology.org.ua/publication/statti/oksana-kis-razom-na-odniy-zemli-istoriya-ukrayiny-bahatokulturna/
  10.  Київ 1941 р. Бабин Яр: Спогади сучасників / Упорядник Сергій Кот. – К.: Інститут історії України НАН України, 2019. – 53 с. Іл. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://biography.nbuv.gov.ua/rating/r2019/txt/g3/4026.pdf
  11. “Ганебне зборище єврейських й українських націоналістів”. У 1966 році відбувся перший мітинг у Бабиному Яру (архівні фото). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/ganebne-zboryshe-evreyskyh-i-ukrainskyh-nacionalistiv/30188876.html
  12. Зінченко О. Бабин Яр. Дорога смерті. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/09/28/153002/
  13. Дні болю і страху. Трагедія Бабиного Яру в фактах і спогадах тих, хто вижив. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/babin-yar-yak-ce-bulo-spogadi-i-fakti-pro-tragichnu-storinku-golokostu-ostanni-novini-50114601.html
  14. Крупник Л. Непокора забуттю. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://tyzhden.ua/Культура/252908?fbclid=IwAR0bPzWYrVjE3QKd9URB0cWG1eDbObABs8srj46IEBK49SEy1RWRFtPStrs

Над рекомендованими матеріалами працювали фахівці Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак, Олена Охрімчук, Вікторія Яременко, Ганна Байкєніч.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s