Наталка Поклад: “…ми б’ємось! Б’ємося, мов закляті, -Ні, не ягня, а нація героїв”

💛💙3 вересня день народження Наталка Поклад – відомої української поетеси, публіцистки, педагогині, фольклористки, громадської діячки, лауреатки численних літературних премій і відзнак.


І формула честі – незмінна, незмінна, незмінна…
А лаври – це людське, годяться, либонь, і для страв.
Мій світе творящий, не ставив ти нас на коліна,
а – карою, кличем, дарами – з колін підіймав

Наталка Поклад.


“Війна змінила не лише спосіб життя, а й світобачення. Я, ворухка й діяльна за характером, ніколи не боялася самоти. А тепер її полюбила. А важка праця біля землі (рятівна селянська заквАска!) дала, крім доповнення до куцої пенсії, ще й нові розуміння багатьох сенсів, і це – найголовніше. Мало писала, особливо поезій. Глибоко ранить галаслива фальш – “до теми”…”, – написала на своїй фейсбук-сторінці Наталка Поклад.


Наталя Іванівна Поклад (літературне ім’я Наталка Поклад) народилася 3 вересня 1951 року в с.Маньківці на Вінниччині. “Саме те, що ввібрала душа в далекі дитячі й шкільні роки, виявилося найбільш потрібним і міцним.”, – згадувала Наталя Поклад.

З вуст своєї співучої мами Галини, яка зберігала в пам’яті багато пісень, записала весільні пісні, які увійшли до збірки “Маньківське весілля” – фольклорне видання древнього весільного обряду на Поділлі.

У співавторстві з М. П. Кононенком створила посібник з українознавства «Слово». Входила до першого правління Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка (1988 — 1991); була серед тих, хто відроджував в Україні Союз українок.
Лауреат літературних премій імені Євгена Маланюка (1993), Михайла Коцюбинського (1999) та «Благовіст» (2000) та багатьох інших.Член Національної спілки письменників України.

Закінчила Балтське педагогічне училище та філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка.

Працювала в школі, у видавництвах – Київського університету та “Веселка”, в журналах – “Київ” і “Міжнародний туризм”, в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України, Науково-дослідному інституті українознавства.


Наталя Поклад працює в багатьох жанрах. На її творчому рахунку понад десять виданих збірок поезій, книжки для дітей, вона активно виступає в пресі з публіцистичними статтями.

На поезії Наталки Поклад пишуть пісні композитори: Володимир Конощенко,Віталій Кирейко, Геннадій Володько,Лариса Іващенко,Анна Пеунова,Зіна Байденко та багато інших.

Її творчість цікава не лише для дорослого читача, а й для малечі, у її творчості для дітей відсутнє нудне повчання.
Твори Наталки Поклад перекладено багатьма мовами.

Педагог-філолог за освітою, а за покликанням душі — поет, вона має понад десять виданих цікавих збірок поезій, книжки для дітей, активно виступає у пресі з публіцистичними статтями, упорядкувала унікальні записи «Майстер. Терни і лаври Івана Гончара», а як співробітник НДІУ МОН України — створила (у співавторстві) посібник з українознавства «Слово». Активна життєва позиція — не тільки її творче кредо. Чому не пішла в політику? Бо вважає, що її душі більш суголосні закони світу Слова.


“Люблю письмо Наталки Поклад. Люблю за те, що воно стоїть ногами на землі – правдиве й непідкупне слово. Поезія, оповідь чи новела, громадянська чи інтимна лірика, художнє чи публіцистичне – все у неї живе, всюди, як у дзеркалі, людина.”, – сказала про творчість колеги письменниця Оксана Кротюк.

Многая літа!

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Ця земля нам дана Богом,
ця земля нам дорога…
Після дощику рясного –
в небі райдуга-дуга.

Цвіт пахучий, птах співучий,
вруна голос молодий…
Ця земля нам долю вручить,
щоб не відали біди.

Щоб любов – у кожнім серці,
щоб клич роду не затих,
щоб сміялися веселки
після дощиків рясних…

04.08.2022

***
У книзі життя – золотисті закладки…
Над Богом-рікою – доріг всіх початки.
І друзі невірні, і недруги чесні,
І пам’яті стогін, що долю розкреслить.

Мій голос утомлений, але розкутий.
Чи хочу вернутись? Чи хочу забути?
Над Богом-рікою – омиті скрижалі,
І пісня шовкова, і слово – зі сталі.

Віків перегуки – не всує, не всує!..
Над Богом-рікою мій рід хазяйнує,
Отой, що – до шаблі, отой, що – до плуга.
Це в мене від нього і віра, й потуга…

***
Мільйони жертв і океани горя, –
Та треба вчитися перемагати…
А дядечко дораджує-говорить,
Що знов нам роль – жертовного ягняти.

Бо, бач, у ката тріскає харизма
І випадає з рук важкий ножака,
Тому покірність наша всім корИсна:
Світ співчуває… Навіть, бач, заплакав…

…Горить Вітчизна. Горе – в кожній хаті…
Радіє кат, що нам бракує зброї…
Та ми б’ємось! Б’ємося, мов закляті, –
Ні, не ягня, а нація героїв.

27.05.2022

***
Бо і минущі, і прийдешні дні –
Мов сходи ті, що я по них ступаю…
Є.Плужник
Мій світе великий, прийшла я до тебе не зразу.
Блукальців багато, багато оман і стежок.
Зітліли на попіл докОри мої та образи,
і ось я, дитина, стаю на твій перший урок.

Мій світе пресвітлий, неганьблений і неосудний,
відкритий і добрий – моєї свободи вівтар, –
годинник спішить, але відають ангельські сурми,
коли возвістити, аби закривати буквар.

Пульсари над нами – і в нас. І веселка між ними.
І світяться роси, і б’є в тулумбаси Дніпро.
І наші контрольні читають зіркі херувими,
виводячи нас – знов і знов – на дороги випроб.

І формула честі – незмінна, незмінна, незмінна…
А лаври – це людське, годяться, либонь, і для страв.
Мій світе творящий, не ставив ти нас на коліна,
а – карою, кличем, дарами – з колін підіймав.

(Зб. поезій “Всупереч”, 2000).

Тепер поети почали активно писати про війну. Дехто – навіть цілі поеми.
А на межі тисячоліть мені за ці ось строфи дорікали: мовляв, навіщо загострюєш?..

Він

… І по паркету наших саль
ступати лаптю буде сковзько…
Є.Маланюк

Де кине шапку – там його…
В покорі!..
Насіяв цибулястих бань і Волг…
А ти йому: “Які високі зорі!”
А він тобі здивовано: “Чавó?..”

І на тендітний цвіт – ведмежу лапу,
і крутить жорна – з кровію помол.
А ти йому: “Спини своє захлання…”
А він тобі, ошкірившись: “Пашол!..””

(Зб. поезій «Всупереч»)

…До Києва – до рідного гнізда,
До вулиць, пошрамованих війною,
Звертай, дорого… А понад тобою –
Воскреслий Бог, який нам сил подасть.

Звертай, дорого, до розбитих брам,
І мрій, і доль… А всюди – міни, міни..
Та це – земля, якій нема заміни.
І це – зерно, яке Він вкине сам…


***
Наш дім, нашу пристань, наш рай
московська орда потоптала…
Вставай, Україно, вставай –
фальшиві зривай запинала!

Рятуй і себе, і весь світ
від злої, страшної потвори!..

Бог благословляє твій міт –
для світлих доріг та орбіт –
і меч твій, що зло упокорить…

27.02.2022


Ти назвав це коханням —
цей посвіт, цей легіт, цей солод;
цю наповненість серця тобою — аж серце дзвенить;
це зболіле чекання дороги, цю спрагу, цей голод,
цю мить тиші й довіри серед шарпанин і гонитв;
це вростання у Всесвіт — і туга, і радість, і мука,
це уже невертання у все, що до тебе було;
цей пронизливий спалах: у зустрічі є вже розлука;
і це зречення влАдарства — значно миліший полон;
цю потребу тебе — срібних крил, щоб злетіти над овид,
й неземного вогню обпікаючий горло ковток;
і ці руки, й вуста, і цей погляд, цей усміх, ця мова,
це єднання двох душ у безмежжі віків та зірок?..
Ти коханням назвав це?..

Наталка Поклад

БІБЛІОТЕКА ДФКР РЕКОМЕНДУЄ:

ПОКЛАД Наталка. Поезії

ПОКЛАД Наталка. Поезії

Поезія Наталки Поклад

Наталка ПОКЛАД. Інтимна лірика

Наталка Поклад. Поезії для дітей (ілюстровані збірки)

Популярні гуморески Наталки Поклад

Наталка Поклад. «…Доля вела» Уривок зі спогадів «Українська літературна газета», ч. 2 (320), 28.01.2022

Наталка Поклад: «І знову б’ю у свого втомленого дзвона: почують — не почують…»

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s