Павло Глазовий. Велетень сміху. До 100-річчя від дня народження

“Коли у мене на могилі
Чудесний виросте будяк,
Хотів би я, щоб друзі милі
Про мене згадували так:
– Ти пам’ятаєш Глазового?
Невже забув? Це ж той Павло,
Який життя прожив для того,
Щоб людям весело було.” (Павло Глазовий)

Життя ж – вогонь. У тім вогні
Серця людські палають,
А сміху іскорки ясні
Над полум’ям літають:
Смішні пригоди і слова,
Події та картини.
Я сам згоряю у вогні
Й збираю ті іскрини.
Якби не міг збирати я
Веселого й смішного,
Давно розпалась би душа
Під тягарем страшного.”(Павло Глазовий)

30 серпня виповнюється 100 років від дня народження відомого українського поета-гумориста і сатирика Павла Глазового, лауреата премії імені Остапа Вишні, першого лауреата премії імені Петра Сагайдачного (30.08.1922, Новоскелюватка – 29.10.2004, Київ).

17 грудня 2021 року Верховна Рада України прийняла відповідну Постанову згідно якої 100 річчя Павла Прокоповича відзначається на державному і місцевому рівні.

Народився Павло Глазовий в селянській родинів с.Новоскелюватка (нині Миколаївщина), куди переїхали його батьки перед народженням сина, рятуючись від комнезамівців (комітету незаможних селян).

Тато Павла – Прокіп був міцним господарем, його дружина була донькою священника. З приходом радянської влади все в родині було реквізовано.

Нелюбов до радянської влади залишилася в Прокопа Глазового на все життя. 11-річним хлопчиком Павло Глазовий пережив Голодомор. У страшний час геноциду української нації помер його молодший брат.

Навчався Павло Глазовий у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині, мріяв бути учителем української мови.

Новомосковський кооперативний коледж. Після Другої світової війни він виховав велику кількість фахівців для підприємств і управлінь споживчої кооперації. До Другої світової війни це була педагогічна школа. І закінчив її Павло Прокопович Глазовий

Можливо хтось з випускників торговельно-кооперативної школи, а надалі технікуму ( нині коледжу) і став героям гуморесок Павла Прокоповича. )))
“За прилавком у крамниці дівчина білява.
Покупець до неї каже: — Ви така ласкава.
А оті, що рядом з вами, старші продавщиці,
Єй же єй, бувають часом люті, як тигриці.
А дівчина крутить ґудзик на новім халаті.
— Так я ж, — каже, — на практиці, а вони вже в штаті.”

Працював рік учителем молодших класів. В армію в 1940 р. пішов добровольцем, адже тоді забирали із ВНЗ після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, а вступити до інституту демобілізованому солдату було легше.

З початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта. Павло Глазовий був учасником Другої світової війни, потрапив до блокадного Ленінграду.

Повернувся додому з трьома бойовими орденами, які пороздавав сусідським дітлахам.


Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де потрапив під опіку Остапа Вишні, який переймався долею талановитого юнака і посприяв, щоб того перевели на навчання до Києва.

Павло Глазовий закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Друкуватися почав ще з 1940 р., але писав не гуморески, а лірику.


У 1950-1961 рр. був заступником головного редактора журналу “Перець”. За Глазового наклад “Перцю” зріс до 3,5 млн примірників. Деякий час Павло Глазовий працював на радіо редактором музично-гумористичної програми (після 1961 р.), а згодом заступником головного редактора журналу “Мистецтво”, очоливши відділ “Новини кіноекрану”.


Сатира Павла Глазового завжди була гострою і дошкульною. За радянських часів, коли критика суворо дозувалася владою, він почувався незатишно, пережив нелюбов радянської влади, яка була змушена миритися з його віршами, але мстилася йому тим, що книжки поета виходили дуже обмежено, а офіційних державних нагород він не мав. Свого часу Неонілі Крюковій на рік заборонили читати Глазового зі сцени.Він створював сатиричні і гумористичні твори, усмішки, фейлетони, писав репризи для цирку, авторські діалоги для популярних тоді Штепселя і Тарапуньки.

Ті, хто добре знав Павла Глазового, говорили, що в житті він був безкомпромісним і гострим, як його твори, жив досить скромно, не мав ні машини, ні дачі. Найбільшим багатством були книги.
Вже кілька десятиліть читачі різних поколінь читають гуморески Павла Глазового, знаходячи у його творчості щось своє.

Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.

Його твори з задоволенням виконують майстри слова, народні артисти А. Литвинов, А. Паламаренко, а ще раніше лунали вони з вуст Андрія Сови.

На тексти гуморесок Павла Прокоповича Глазового композитори (зокрема П.Андрійчук) написали пісні.

Нагороди:

  • Лауреат премії ім. Остапа Вишні 1988 року за книжку “Сміхологія”.
  • Перший лауреат премії ім. Петра Сагайдачного 1996 р. орден “За заслуги” (1997) за вагомий внесок в українську літературу.
  • Літературна премія імені Наталі Забіли.
  • Орден «За заслуги» 3 ступеня (1997; за вагомий внесок в українську літературу).
  • Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України».
  • Медаль Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата» – «За доброчинність»

У місті Білій Церкві створено Міжнародний благодійний фонд імені Павла Глазового.


8 листопада 2011 року в Києві, на будинку по вулиці Льва Толстого, 25, де з 1951 по 2004 рік жив і творив поет-гуморист, встановлено гранітну меморіальну дошку.


У 2016 році в період декомунізації одна із центральних вулиць Саксаганського району Кривого Рогу названа іменем Павла Глазового (до 2016 року вул.Балакіна).



Чи є хтось, хто ніколи в житті не чув його гуморесок?

“Народ, який сміятись вміє
Ніхто не знищить, не розвіє.”

Павло Глазовий

🔷МЕДАЛЬ
Свиня на виставці стоїть,
з корита п’є густі помиї.
Облипла салом, аж двигтить,
та ще й Медаль висить на шиї.

Отак, буває, чудеса
людина виявить у праці,
але медаль за це дадуть якійсь
безсовісній свиняці.

🔷ХВАЛЬБА
Сірка побачивши, сказав гладкий кабан:
– Мене нагородив хазяїн мій Іван.
Ділами добрими його я так прославив,
що золоте кільце мені він в рило вставив.
Сірко оскалився і відповів на те:

– По-перше вставлене кільце не золоте,
ну а по-друге, ти одержав нагороду,
не за діла свої, а щоб не рив городу.

🔷Іде вуйко Хрещатиком –
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
– А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
– Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
– Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.

🔷Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
— Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
— Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови.
— Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
— І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика, а не знає мови…

КОШМАРНИЙ СОН

Подивишся передачі
Та різні програми
І думаєш: – Скільки ж можна
Дражнитися з нами?
Після кожної реклами,
Кожної об’яви
Тільки й чуєш: “Севастополь –
город русской славы”.
Позавчора пізнувато
Я уклався спати.
Сплю і бачу: ніби привид
Пхається до хати.
Пика кругла, наче диня,
Оченята хитрі,
Нога в гіпсі і блотняцька
Кепка на макітрі.
– Ти чого це серед ночі? –
Питаю в прояви,
А він каже: – Собираю
Вещи русской славы,
Откудова эта шуба?
Кажу: – Із Полтави.
Пхає в сумку. – Значит, это
Шуба русской славы.
А откуда эта шапка?
Кажу: – Зі Сваляви.
Пхає в сумку. – Значит, єто
Шапка русской славы.
З шафи чоботи жіночі
Тягне за халяви.
– Итальянские? – питає, –
Значит, русской славы..
А откудова иконы?
Из какой державы?
– Із Києва.
– Киев тоже
Город русской славы.
Впакувався, сів до столу
Поїв “на халяву”.
– Обожаю вареники –
Всерусскую славу!
– А откуда коньячишко?
Кажу: – З Балаклави..
– Так это же Севастополь,
– Город русской славы…
Видув пляшку. Лізе в ліжко…
До дружини Клави.
– Куди?! – кричу.
Это, – каже, –
Баба русской славы!..
Я злякався і проснувся.
Звідки ця химера?
Напевне я надивився
Передач про мера,
Який має біля моря
Русской слави дачу,
А ще хоче Севастополь
І Крим – на додачу.

На відео: Анатолій Паламаренко читає гумореску КОШМАРНИЙ СОН, Павла Глазового

ВІЧНА УКРАЇНА

Дивлюся я телевізор.
Виступа мужчина,
А за ним – великі букви
НОВА УКРАЇНА.
Після нього другий, третій
З жаром молодецьким
Викладають кислі мислі
Суржиком донецьким.
Що ж це, браття, за країна –
Нова Україна?
Із якого вона роду,
Племені й коліна?
Чом про неї не чував я
На школярській парті?
Де вона, в якій півкулі,
Покажіть на карті.
Покажіть мені, будь ласка,
Де її столиця.
Виявляється, на карту
Нічого дивиться.
Це зібрались на конгресі
Ринкові герої,
Щоб творити Україну
Нову зі старої.
Так, немовби Україна –
То для них як шапка.
Зняв з макітри рвану-драну,
Викинув і – крапка.
Люблять щирі українці
Україну-неньку,
А комусь вона набридла,
Подавай новеньку…
Діячі всіляких партій,
Члени й активісти!
Улаштовуйте конгреси
І збирайте з’їзди,
Засідайте, викидайте
Гроші на наради,
Щоб пробитись, проштовхатись
Ліктями до влади,
В боротьбі за привілеї
Лізьте хоч на стіни,
Та при тім не поминайте
Всує України.
Вас не стане, й нас не буде
В цім безладнім світі,
А Земля її нестиме
По своїй орбіті,
Бо вона – не знак на карті,
А творіння Боже.
Ні новою, ні старою
Звать її негоже.
Що для неї колотнеча
Ваша політична?
Ви тут гості тимчасові,
Україна – вічна.

На відео: Анатолій Паламаренко читає гумореску ВІЧНА УКРАЇНА, Павла Глазового

НЕ ХВИЛЮЙТЕСЬ, ГРОМАДЯНИ!

Часто чуємо у будні,
Ще частіш у свято:
– Україну поневолить,
Пограбує НАТО!
Та задумайся, будь ласка,
Мій земляче-брате:
Невже воно, оте НАТО,
Таке дурнувате?
Та невже ж… ото не знають
Їхні генерали,
Що давно уже до цурки
Всіх нас обідрали?
Уявіть, що Україну
НАТО завоює,
Як одягне голодранців?
Чим їх нагодує?
Скільки тут пенсіонерів,
Скільки інвалідів!
Скільки всяких чинодралів,
Скільки дармоїдів!
Та нехай сюди поткнуться
Натівські машини –
Їх роззують за півночі,
Поздирають шини.
Доведеться інтервентам
Ночувати в танку,
Бо на вулиці задушать
За консервну банку.
Тут на це спеціалістів –
Ой же як багато!
Їм міліція “до фені”,
Що якесь їм НАТО!
Не хвилюйтесь, громадяни,
І живіть спокійно.
Нас від НАТО захистили
Міцно і надійно.
Дурнувата в того мама,
Шизофренік тато,
Хто повірить, що нас може
Захопити НАТО.
(Гуморески Павла Глазового)

МОВА І ЯЗИК

Розмовляє наша мова
З Руським Язиком.
– Мы с тобой,- Язик говорить,-
Не в ладах живем.
Опечален мой двуглавый,
Мой родной орел
Тем, что ныне в Украине
Мало русских школ.
Малышей русскоязычных
Надобно беречь.
Ты же знаешь, как их портит
Народная речь.

– Отакої ! – каже Мова.
– Я ж сестра твоя,
То чого ж російським діткам
Шкодитиму я?
І чого ворогувати
Мові з Язиком?
– Да пойми, – Язик говорить,-
Речь же не о том.
Ты же знаешь, сколько русских
В Украине есть.
И других русскоязычных
Всех не перечесть…
– А вони, – питає Мова,-
Звідки прибули?
Ми сюди їх вербували
Чи за чуб тягли?
Чом твої російськомовні
Прагнуть увесь час,
Щоб не стали їхні дітки
Схожими на нас ?
Від столиці України
До найдальших сіл
Все ставало менше й менше
Українських шкіл…
– Ну так что ж ? – Язик питає. –
Я для всех родной.
Я – Тургенев, Достоевский,
Пушкин и Толстой.
– Не хвилюйся , – каже Мова.-
Ми шануєм їх.
Ти поглянь на руськомовних
Діточок своїх.
Подивися на сучасну
Молодь у містах
Та послухай краєм вуха,
Що в них на вустах.
Що їм Пушкін? Що Тургенєв?
Що для них Толстой?
Та для них уже й Чапаєв
Більше не герой.
Знаєш, скільки тут про нього
Наплели гидот?
Петька, Анка і Чапаєв –
Брудний анекдот.
Про Тургенєва й Толстого
Навіть річ пуста.
Де ти бачиш їхні книги?
Хто тут їх чита?
Від еротики й порнухи
Аж тріщать ларки.
Все ж то творять доморослі
Наші “русаки”.
Ти у нас російськомовну
Пресу переглянь.
Чим натоптана й набита
Та газетна дрянь?
Уяви, що твій Тургенєв
Прочитав би те,
Що братва російськомовна
Про жінок плете,
Як смакує походеньки
Безсоромних дам.
Він сказав би : – Это мерзость!
Это стыд и срам.
– Ты права, – Язик промовив.-
Слушай мой ответ.
Мне от этих щелкоперов
Тоже жизни нет.
Прикрываясь русской речью,
Этот гнусный сброд
Растлевает и позорит
Мой и твой народ.
Говорю тебе по-братски,
Истину любя:
Ты, сестра, от этой мрази
Береги себя.
Защищайся, отбивайся,
А не то – капут:
И тебя они угробят,
И меня сожрут.
– Ну спасибі , – каже Мова, –
За такі слова.
Триста літ мене чавили,
Але я – жива,
Бо мене оберігає
Божа благодать.
Є прислів’я : Бог не видасть –
Свині не з’їдять.


МОВА ВЕЛИЧАВА

Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів…

Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому —
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях і пивницях,
Де й повітря п’яне,
Гасне, в’яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для “куплі” мова наша
І не для “продажі”.
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне…

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

БІБЛІОТЕКА ДФКР РЕКОМЕНДУЄ. ЧИТАЙТЕ РІДНЕ, УКРАЇНСЬКЕ

Євтушенко Віктор. Хто такий Павло Глазовий.Спогади
Завантажити: pdf див. (461 КБ)
Спогади про Вчителя та критичний аналіз його творчості лягли в основу книги поета-гумориста, члена Національної спілки письменників України Віктора Євтушенко.

Глазовий Павло. Сміхологія. Поезія Завантажити: djvu (1.8 МБ)
Біографія
Гуморески Павла Глазового про жінок
Гуморески про кумів
Гуморески для дітей
Збірки гуморесок та байок

Джерело

Павло Глазовий. Гумористика. Дідусі й бабусі (Аудіокнига)
Книгу відомого українського радянського поета, лауреата премії Остапа Вишні, складають його кращi гумористичнi та сатиричнi твори з попереднiх видань

Аудіокнига Гуморески – автор Павло Глазовий

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s