Поняття академічної доброчесності визначене законом України про вищу освіту. Це – сукупність етичних принципів та визначених Законом України «Про освіту», правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
Положення цієї статті мають бути застосовані й до сайту закладу освіти. Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково педагогічними та науковими працівниками з огляду на функціонування сайту передбачає (скорочені тези статті 42 Закону України «Про освіту»):
🔰 посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
🔰 дотримання норм законодавства про авторське право й суміжні права;
🔰 надання достовірної інформації про методики й результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково педагогічну, творчу) діяльність;
🔰 контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти.
Академічним плагіатом у Стенфордському університеті називають використання оригінальної роботи іншої людини (тексту, програмного коду, математичної формули, дослідження, стратегію тощо) без надання належного та обrрунтованого цитування.
Кембриджський університет називає академічним плагіатом «подання як власної праці незалежно від наявності наміру обманювати, роботи, яка частково чи цілком запозичена з чужої праці без належного посилання».
Порушенням академічної доброчесності вважають:
✅ академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
✅ самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
✅ фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовують в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
✅ обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування тощо.
Проблема боротьби зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності та академічної доброчесності є важливою та несе комплексний характер оскільки саме від її рішення залежить збереження та примноження інтелектуального потенціалу та культурної спадщини держави.
Протягом останнього десятиріччя найбільш вираженою є проблема захисту авторських прав в мережі Інтернет. Це зумовлено простотою пошуку, розміщення, використання та поширення інформації. Через відсутність обов’язкової авторизації користуватися електронними ресурсами має право необмежене коло осіб. З розвитком інформаційних технологій усе простіше можна знайти інформацію, людину чи необхідний запит.
Інформація та об’єкти права інтелектуальної власності, що знаходяться у відкритому доступі, використовуються зазвичай без згоди та поза межами обізнаності автора, тим самим порушуючи авторські права і права автора на винагороду за інтелектуальний труд. Пошукові системи за мілісекунди пропонують тисячі результатів, запитів, які досить просто можна скопіювати, перекласти з іноземної мови та використати у своїх працях, приховуючи запозичення елементарними діями. Ця спокуса все більше спонукає людей, зокрема які працюють у науковій сфері вдаватися до таких дій, бо від них часто вимагають продуктивності, швидких результатів, а у випадку відсутності таких людина може бути навіть звільнена.
Отже, при однозначній привабливості саме мережа Інтернет є місцем, де майже неможливо зупинити та проконтролювати порушення авторських прав. На сьогоднішній день до найбільш поширених механізмів захисту прав інтелектуальної власності в Інтернеті належать: самозахист прав та захист прав у судовому та адміністративно-правовому порядку.
Але на практиці отримання захисту прав інтелектуальної власності, порушених у мережі Інтернет, з’являються така проблема, як відсутність належного законодавчого регулювання відносин. Також доступність інтернету з будь-якого місця тягне за собою складність визначення порушника, що дійсно вчинив порушення та неможливість знаходження належних доказів для доведення вини. Слід відзначити, що вітчизняне законодавство не визначає особливостей регулювання та захисту авторських прав у мережі Інтернет, факт чого стає підставою для поширення норм ст. 50 Закону України (далі – ЗУ) «Про авторське право і суміжні права» щодо встановлення тих дій, які визнаються порушенням авторського права та суміжних прав.
Цікавим також є підхід до прав інтелектуальної власності. Нинішній стан правової культури в суспільстві чітко окреслює межі антиплагіату. З однієї сторони забороняється розміщення матеріалу на сайтах без згоди автора або без зазначення його імені, але з іншої сторони, у більшості випадків відповідальність за плагіат несе не людина, що порушила права, а саме веб-сайт чи власник цього сайту. У п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р., зазначено, що саме власник сайту буде відповідачем за плагіат, коли автор інформації що була поширена невідомий або інформація є анонімною, а доступ до сайту, в свою чергу, є вільним.
Другий рівень механізму захисту авторських прав, порушених у мережі Інтернет, стосується відповідальності провайдера. Слід зазначити, що у міжнародній практиці сформувалися два основних підходи до відповідальності цих суб’єктів: горизонтальний та альтернативний. За «горизонтальним підходом» ISP-провайдери несуть відповідальність тільки в тому випадку, якщо є технічна можливість запобігти передачі матеріалу, що порушує права власності третіх осіб, а також провайдер сам усвідомлює про існування такого матеріалу. Відповідно до «альтернативного підходу» відбувається видалення веб-сайту, зміст якого порушує виключні права інтелектуальної власності третіх осіб, або блокування доступу до сайту. Такі підходи функціонують у системі Google, але більшість українських користувачів навіть не здогадуються про це.
Таким чином, дотримання академічної доброчесності у сучасному цифровому світі є як ніколи актуальним і, в умовах всезагальної доступності різноманітних інформаційних і навчальних матеріалів, вимагає зазначення їх використання, а при недотриманні цього правила – неодмінного покарання за порушення.
Текст #ВладиславБелан
Інфографіка #AcademicIQ
Бібліотека Коледжу Радіоелектроніки 