Бібліографічний огляд “За нашу і вашу свободу!” 25 книг про українських політв’язнів. Повні тексти, аудіокниги,огляди і відгуки

17 травня в Україні відзначають День пам’яті жертв політичних репресій. Встановлено цю дату указом президента Віктора Ющенка у 2007 році.

До Дня пам’яті жертв політичних репресій Бібліотека ДФКР підготувала бібліографічний огляд добірки 25 видань з історії визвольного руху, написаних колишніми дисидентами. До анотацій додані посилання на повні тексти, аудіокниги, онлайн перегляд уривків з книг, огляди і відгуки. Читайте українською, читайте про нашу історію, щоб не повторити “Ніколи знову”.

Добірку уклав головний редактор «Історичної Правди» Вахтанг Кіпіані , він зібрав книжки, які були написані колишніми політичними репресованими та книжки про їхню активну діяльність проти комуністичної системи.

Українська Громадська Група Сприяння виконанню Гельсінкських угод, у 4 т., упор.: Василь Овсієнко, Харківська Правозахисна Група та вид-во Фоліо, Харків, 2001. – Повний текст PDF


Михайло Хейфець. Українські силуети, Харків, вид-во: Права людини, 2015.Відгук на книгу (найцікавіші моменти)
Михайло Хейфець — у минулому — успішний ленінградський літератор, згодом — не менш знаменитий… політв’язень, «кочегар-попільник установи ЖХ-385/19». Автор багатьох книг, у тому числі, мабуть, найкращої книги про наших дисидентів — «Українські силуети», написаної по гарячих слідах після шестирічного перебування в мордовських політтаборах. Там у 1974-1978 роках він за­приязнився з українськими політв’язнями В. Стусом, В. Чорноволом, М. Руденком, 3. Попадюком, В. Овсієнком та іншими, про яких він щиро й сердешно розповідає в цій книжці. Саме він нагородив званням «зеківського генерала» В’ячеслава Чорновола, а своїх співв’язнів-бандерівців, які в середині 1970-х рр. досиджували 25-річні терміни, називав «святими стариками».

Книга Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка була написана у вересні-грудні 1965 року. На другому фото – видання 1998 року

Дзюба І. М. Інтернаціоналізм чи русифікація? — К. : Видавничий дім “KM Academia”, 1998, — 276 с.Повний текст PDF – Безпосереднім поштовхом для написання цієї славнозвісної наукової праці стали проведені 1965 року в Україні арешти творчої молоді. Робота була оголошена антирадянською, автора виключили із Спілки письменників, і він теж опинився за ґратами. Починаючи з 1968 p., монографія багато разів виходила за кордоном українською, російською, англійською, французькою, італійською, китайською мовами. В Радянському Союзі як політичне звинувачення висувалася проти кожного, хто читав її чи бодай тримав у руках, якщо це ставало відомо КДБ. В Україні, проголошеній незалежною державою, ця наукова робота окремою книжкою виходить вперше. На жаль, багато порушених у ній проблем залишаються актуальними й нині.- Повний текст PDFІнтерв’ю «Маховик русифікації має колосальну знищувальну силу». Іван Дзюба: 90-літній ювілей


Василь Овсієнко. Світло людей: мемуари та публіцистика, вид-во: Кліо, Київ, 2018. – Повний текст PDF. – Колишній в’язень сумління з майже 14-річним «стажем» пропонує півсотні статей, написаних за 20 років волі, — про співкамерників Василя Стуса, Юрія Литвина, Олексу Тихого, Валерія Марченка, Левка Лук’яненка, про в’язнів сумління Оксану Мешко, Миколу Руденка, Петра Григоренка, Євгена Сверстюка та інших видатних особистостей.

Книжка цінна своєю суворою достовірністю й інформаційною насиченістю, моральним максималізмом та офірним ідеалізмом, який дають лаґерні університети. Її герої — не просто жертви Великого терору, а яскраві Особистості, які порвали пута неправди й неволі. Як сумлінний історик, автор пропонує суспільству інформацію про репресії 20–80-х років. Як відважний публіцист, дає яскраві оцінки своїм сучасникам — друзям і ворогам.
Видання розраховане на всіх, хто цікавиться рухом опору і правозахисним рухом в Україні.

Благословенні душі, що вміють випромінювати… (Зеновій Красівський і Олена Антонів), автор ідеї: Євген Сверстюк, упор.: Люба Маринович, Юрій Зайцев, вид-во: Свічадо, Львів, 2015; – Вперше в українській історіографії підготовлена ґрунтовна, великоформатна книга (950 сторінок, понад 360 ілюстрацій) про лицаря духу, співзасновника підпільного Українського національного фронту Зеновія Красівського, який усе життя боровся за свободу України та легалізацію УГКЦ, відбувши за це 26 невільничих літ, та про його чарівну дружину Олену Антонів – берегиню політв’язнів, матір Тараса Чорновола.

Книга містить твори З. Красівського, зокрема унікальний листовний твір «Владимирський централ», вперше опубліковану поетичну збірку «Месник», видану 1984 р. в Лондоні збірку «Невольницькі плачі», його виступи, листи, у тому й епістолярний роман Зеновія та активістки Міжнародної Амністії з Нью-Йорка Айріс Акагоші, спогади друзів та співв’язнів, документи слідства й суду з архіву колишнього КДБ.

Окрема частина книжки присвячена незабутній Олені Антонів, яка трагічно загинула на очах у Зеновія. 25 років тюремного ув’язнення та заслання не зламали в Красівському волі і жаги до життя та людську гідність. У 15-річному віці його родину вивозять до Казахстану, але йому вдається втекти. У 1949 році – перше ув’язнення, відтак наступне у 1959-му в Караганді, звідки він також тікає. У 1967-му – третій арешт за участь в Українському національному фронті. 1972 – нова кримінальна справа, ще й психлікарня. Від 1980-го мусив досиджувати термін у сумнозвісному Кучині, де загинув Стус із побратимами. “Красівський, напевно, був найщасливішою людиною, бо мав поетичний дар, найгарнішу дружину і, найголовніше, за кілька днів до смерті – незалежну Україну”, – розповідав про Красівського Зорян Попадюк, наймолодший політв’язень, засновник молодіжного «Українського національно-визвольного фронту», що діяв паралельно з УНФ.

Доброокий. Спогади про Івана Світличного, упор.: Леонід та Надія Світличні, вид-во: Час, Київ, 1998. – Повний текст djvu (14.4 МБ) . – Аудіокнига. Доброокий. Спогади про  Івана Світличного. – Доброокий – так його відчув Василь Стус. Книжка вміщує спогади рідних, друзів і колеґ видатного критика, поета і громадського діяча Івана Світличного, його побратимів по ув’язненню, письменників і перекладачів, яким Світличний допоміг увійти в літературу. Вони подають панораму культурного та суспільного життя, історії правозахисного руху в Україні 60–80-х років.
У нього не було розходжень між тим, що говорив і як він жив. Він знав про життя щось дуже важливе, може вирішальне… Ці слова прочитає на форзаці чудової книги той, кому пощастить взяти її в руки. Книга створена з великою любов’ю та являє собою зразок книжкового мистецтва. Фільм. Згадуючи Івана Світличного


Василь Деревінський. В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою, вид-во: Vivat, Харків, 2016.Читати уривок. – Перед вами перше дослідження життя й діяльності в’язня радянських концтаборів, дисидента, вічного революціонера й засновника Народного Руху України В’ячеслава Чорновола. На сторінках цього видання вмістилося все його життя: від заслання до парламентської діяльності. Сьогодні це вже минуле, історія вчорашнього дня, навіть століття, але ніхто не заважає нам на мить повернутися в далекі 90-ті й уявити, а що було б, коли В’ячеслав Чорновіл очолив би країну. Можливо, на нас чекав би зовсім інший шлях розвитку, без загравань із Росією, без «більшовицьких рудиментів»? Народний Рух — партія, що багато уваги приділяла поняттю нації. Вже багато років поспіль дехто стверджує, що Чорновола, її засновника, вбили через політичні мотиви. Чи зіграла в цьому якусь роль Росія, зацікавлена у проросійській орієнтації українців? Доля кидала його в найнижчі низини і підіймала до найвищих висот. Тесляр, редактор, літературний критик, політв’язень, журналіст, кочегар, лідер партії Народний Рух України, ініціатор заснування Української Гельсінської спілки – це все про В’ячеслава Чорновола.

Він став депутатом і активно боровся за незалежну українську державу. У чому ж полягає феномен цієї людини? Чи була його смерть політичним замовним убивством?

Світлана Кириченко. Люди не зі страху. Українська сага. Спогади, вид-во: Смолоскип, Київ, 2013. – Світлана Кириченко. Люди не зі страху (фраґмент) – EXLIBRISСвітлана Кириченко. Презентація книги. ВідеоІнна Сухорукова. Імперія зла. Відгук на книгу
Світлана Тихонівна Кириченко – дружина політв’язня Юрія Бадзьо.

Світлана Тихонівна встигла написати і дочекатися видання дивовижних спогадів про 60-80-ті роки, про свого чоловіка – дисидента, який на багато років був ув’язнений, а потім відбував заслання тільки за те, що він написав (тільки написав, а не розповсюджував!) книгу – дослідження «Право жити», де, розбираючись в українській історії і бутті України, робив висновок про необхідність її незалежності від Радянського союзу.

Цього виявилося достатньо, щоб «пришити йому статтю «агітація і пропаганда з метою підриву радянської влади»! – і вирок 7 років ув’язнення і 5 років заслання.Спогади Світлани Кириченко, активної учасниці українського визвольного руху 60 — 80-х років минулого століття, відзначаються багатогранним змістом і своєрідним художнім стилем. Це історичного масштабу унікальні свідчення про себе та епоху, про відомі провід­ні постаті новітньої доби нашого національного пробудження, про десятки рядових творців суспільних обставин. До видання увійшли також вибрані статті авторки.

Леонід Плющ. У карнавалі історії:
Свідчення. – Київ: Факт, 2002

Плющ, Леонід. У карнавалі історії: Свідчення — К.: Факт, 2002 Повний текст Нью-Йорк, 1980,PDF. — Мемуар-автобіографія одного з найвідоміших дисидентів СРСР, українського математика Леоніда Плюща (1939–2015), вперше виданий на Заході у
1979 р. п’ятьма мовами одночасно (російською, французькою, англійською, італійською й українською), належить до «золотого фонду» літератури антитоталітарного спротиву. Аналізуючи свій життєвий шлях від повоєнного дитинства до Дніпропетровської тюремної психіатричної лікарні, куди його вкинуто було з початком репресій 1972 р. Після численних вимог про його звільнення, мітингів у різних країнах з’явилась можливість виїхати до Франції, де пан Леонід заглибився у вивчення філології, написав численні літературознавчі розвідки про творчість Т. Шевченка, М.Хвильового, В.Барки, Б.-І.Антонича, П.Тичини, В.Стуса та інших. Л. Плющ створює безцінний панорамний портрет цілого покоління “шістдесятників”, якому історія дала шанс звільнити свою свідомість від гіпнотичної влади авторитаризму. Текст подається в авторській редакції 2002 року, з додатками й передмовою Оксани Забужко.

Юрій Бадзьо. Право жити. Україна в складі СРСР, людина в системі тоталітарного соціалізму.  — Таксон, Київ, 1996.

Юрій Бадзьо. Право жити. Україна в складі СРСР, людина в системі тоталітарного соціалізму. — Таксон, Київ, 1996. – Бадзьо Юрій Васильович – український літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, учасник національно-демократичного руху в Україні від початку 1960-х років, колишній політв‘язень.Був активним членом Ради київського Клубу творчої молоді – першої в Україні організації національно-патріотичного напрямку періоду хрущовської „відлиги”. 4 вересня 1965 р. під час прем‘єри фільму „Тіні забутих предків” С. Параджанова у київському кінотеатрі „Україна” Юрій Бадзьо взяв участь у публічному протесті проти політичних арештів української інтелігенції. На партійних зборах Інституту літератури з цього приводу слухали М. Коцюбинську і Ю. Бадзя. Юрій Васильович відстоював свою позицію, обґрунтувавши її як реакцію на нерівноправне становище українського народу.У лютому 1972 р. як відповідь на нову хвилю політичних арештів почав писати трактат „Право жити”, в якому дано наукову критику інтернаціональної ідеології та політики КПРС. За словами самого автора, ідея праці в тому, що „Радянський Союз як імперська тоталітарна держава забирає право на життя як у всієї України, так і в окремої людини”. Перший варіант рукописного тексту був викрадений, другий – вилучений під час обшуку на його квартирі у лютому 1979 р. Наступний варіант завдяки дружині, відомій правозахисниці Світлані Кириченко, потрапив за кордон і вийшов окремою книжкою англійською і французькою мовами. «Право жити» Комітет держбезпеки СРСР поцінував гідно — дали Бадзьові за нього 12 років!Юрій Бадзьо — постать унікальна в когорті українських політиків першої хвилі національно-демократичного крила. Серед них Бадзьо виділявся такою уперто-спокійною логікою мислення, що здавався не філологом, а математиком. Або — буддійським монахом, майже без зовнішніх виявів емоцій. Це був разючий контраст із бурхливо-темпераментними тодішніми улюбленцями мітингової стихії — В’ячеславом Чорноволом, Степаном Хмарою, Володимиром Яворівським, Дмитром Павличком. Можливо, через те «тихий» Бадзьо залишався ніби в тіні — принаймні в очах любителів телевізійних шоу. А, між іншим, створена й очолювана ним Демократична партія України була єдиною політичною силою, яка 19 серпня 1991 року звернулася до Верховної Ради з вимогою негайно вийти з СРСР.

Він був абсолютно морально безкомпромісним. «Юрко такий порядний — аж противно!» — як напівжартома сказала одна його сучасниця-дисидентка. Він зумів залишатися порядним у непорядному й наскрізь лицемірному радянському світі.

Власне, за те опинився в ув’язненні. Влада спокушала його (вже в час горбачовської перебудови): напиши прохання про помилування — і підеш на волю. Півтори сотні радянських дисидентів такі прохання написали. А Бадзьо лишився серед одинадцяти тих, хто не погодився. Врешті-врешті, став одним із двох останніх у СРСР політв’язнів. Їх так і випустили — без покаяння


Алла Горська. Душа українського шістдесятництва, упор.: Людмила Огнєва. — Смолоскип, Київ, 2015Читати уривок. — Читати вступну статтю. — Збірку «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» укладено за пропозицією Вячеслава Чорновола, яку він на початку 1970-х рр. висловив у листі до Романа Корогодського «Думки щодо проспекту збірника про Аллу Горську».Без перебільшення можна сказати, що Аллу Горську – ту, яка залишилася в пам’яті поколінь легендою, – «народило» саме явище шістдесятництва. Адже вона прийшла з російськомовного середовища, і її «активна українськість» була не тільки маніфестацією вільного вибору, а й викликом тоталітарній системі, яка всіляко придушувала національні імпульси української інтелігенції.
Як і пропонував В. Чорновіл, до збірки увійшли: епістолярна спадщина художниці 1949—1970-х рр.; заяви, скарги та звернення Алли Горської до влади; нотатки про мистецтво; щоденник; зошит А. Горської з вправами та диктантами з української мови; образотворчі, прозові і поетичні твори, пов’язані з А. Горською чи їй присвячені; реєстр творів А. Горської, складений нею; фотографії, репродукції творів А. Горської; огляд бібліографії; спогади сина та друзів.
Використано друковані джерела та архівні матеріали, що зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМУ).


Міжнародний біографічний словник дисидентів. т.1 Україна, у 3 ч., упор.: Євген Захаров, Василь Овсієнко. — Харківської Правозахисної Групи «Права людини», Харків, 2006. — Повний текст PDF: Том 1, Ч 2 (5,46 МБ). — Том 1, Ч.2 (5,57 МБ). — Том 1, Ч.3 (5,53 МБ). —Це видання є результатом 10-річної праці Харківської правозахисної групи і репрезентує українську частину Міжнародного біоґрафічного слов­нику дисидентів Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР.


Бондарук, Леся.Михайло Сорока : до 90-річчя від дня народж. і 30-ліття від дня смерті (27.03.1911 – 16.06.1971) / Леся Бондарук; Укр. центр нац. відродження імені Степана Бандери. – Дрогобич: Відродження, 2001. – 293, [2] с., [17] арк. фот. – (Постаті).Читати онлайн. — Повний текст PDF
У книжці вперше відтворено життєвий і політичний шлях Михайла Сороки – видатного українського націоналіста, який за свої переконання відбув 24 роки ув’язнення і не складав зброї: був ідейним патріархом політичних в’язнів радянських концтаборів. Через політв’язнів різних національностей його знає і любить світ. Нарешті про нього дізнається Україна. Книжка адресована широкому загалові читачів, політикам, журналістам, історикам, усім, хто цікавиться історією України.

Корогодський Роман. Брама світла: Шістдесятники / упоряд. М. Коцюбинська, Н. Кучер, О. Сінченко. — Львів: Видавни­цтво Українського Католицького Університету, 2009. — 656 с. + Фотододаток 16 с.— Серія спогадів і роздумів Романа Корогодського під загальною назвою «Брама світла» була задумана ним як портрет української ін­телігенції XX століття в персоналіях. За життя Автора у створеному ним проекті «Українська модерна література» вийшов перший том «Батьки» — це спогади про його духовних батьків (знайомих, друзів, учителів) і на їхньому тлі — розповідь про власне становлення. Після його раптової смерти друзі зібрали й доопрацювали ті мате­ріали, що частково вже були опубліковані, а частково зберігалися в ар­хіві автора. Це спогади і роздуми про кращих представників покоління 60-70-х років XX століття — про поетів, художників, кіномитців, літе­ратурознавців, врешті політиків, на чиїх плечах постав дисидентський рух і які творили ґрунт для нинішньої незалежности України.Роман Корогодський у ролі видавця, архівіста, кіно- та мистецтвознавця, по змозі заповнював білі плями в історії української культури ХХ століття. Скажімо, в заснованій ним серії «Українська модерна література» на початку 1990-х уперше вийшли друком книжки Юрія Андруховича, Марка Павлишина, не кажучи про майже не відомі тоді романи Домонтовича, праці Юрія Шереха-Шевельова, Юрія Луцького і багатьох інших «батьків». Як дослідник-архівіст він і сам писав про незнані моменти біографій Олександра Довженка чи Віктора Петрова, оприлюднюючи при цьому зовсім свіжі, ним самим «розкопані», документи. Автор — дуже пристрасна й неординарна людина — сам був серед них, і його відверті й часом свідомо суб’єктивні спогади буде цікаво прочитати не лише старшому поколінню, яке ще добре пам’ятає своє існування в «ім­перії зла» — колишньому Радянському Союзові, а й молодим, для яких ці розповіді — вже давня історія, майже неймовірна. Третій том — «Діти» — Р. Корогодський задумував як портрети новітньої генерації творчої інтелігенції України, з яких він багатьох знав, поважав і немало від них очікував. Чи вийде цей третій том? Хто допише ці портрети, коли не стало такого небайдужого дослідника?


Руденко Микола. Найбільше диво – життя. Спогади /упорядниця – Раїса Руденко. — Кліо, Смолоскип, Київ, 2013. — Аудіокнига Найбiльше диво – життя. Спогади. — Спогади – важкий жанр. Насамперед тому, що автор має бути чесним із собою, як на останній сповіді. А це не легко. Та Микола Руденко цього неписаного правила дотримується і не раз наголошує, що в житті сповідував тільки правду, якою б гіркою вона не була, і робив тільки те, у що вірив. Про надзвичайно тяжкий і болісний шлях – від правовірного комуніста, фронтового політрука, знаного письменника, секретаря парткому київської письменницької організації до правдоборця, політв’язня радянських концтаборів, дисидента – автор розповідає щиро і мужньо. Мабуть, саме через це “Найбільше диво – життя” читається із захопленням, як пригодницький роман, і водночас спонукає читача до дуже непростих та повчальних роздумів.” — Про нього: Із когорти праведників: Микола Руденко


Мороз Р. В. Проти вітру. Спогади дружини українського політв’язня. Вид. 2-е змін., доповн. – Х.: Права людини, 2012 р. – 288 с.Повний текст PDF. — Спогади Раїси Мороз “Проти вітру” – це ще одна сторінка боротьби шістдесятників проти радянського свавілля і беззаконня. Особливість цих спогадів у тому, що вони розкривають не дуже ще висвітлене життя та боротьбу дружин українських політв’язнів. Грекиня Раїса Мороз, не забуваючи витоків свого роду, стала українською патріоткою. Перемагаючи безвихідь і страх, вона вдається, здавалося б, до неймовірних на той час заходів, щоб вирвати чоловіка з неволі. Спогади зворушують глибиною, щирістю, неозлобленістю. Перед читачем – близькі і друзі авторки, про яких вона пише з особливою теплотою і яким вдячна за їхню підтримку

Лук’яненко Левко. З часів неволі: Спогади і роздуми. Книга третя. – К.: Видавничий дім «Світлиця», «Східна проекція», 2009. – 448 с. Літ. ред. — За антирадянську діяльність та прагнення до незалежності України Левка Лук’яненка на початку 60-х років засудили до смертної кари, яку потім замінили на багаторічне ув’язнення.

Загалом у радянських таборах Лук’яненко провів понад 25 років.

Він був серед засновників Української гельсінської групи, а на перших демократичних виборах до Верховної Ради УРСР став депутатом. І саме він написав Акт проголошення незалежності. Всесвітньо відомий державний і громадсько-політичний діяч України Левко Лук’яненко, багатолітній в’язень ГУЛагу, як блискучий публіцист і вдумливий аналітик у третій книжці своїх сумних і оптимістичних спогадів та доленосних роздумів „З часів неволі” влаштовує небайдужому й допитливому читачеві змістовно насичену й емоційно напружену екскурсію в часі і просторі, наяву і в уяві, у „воронках” і „столипинах”, на нарах і під нарами, а щонайбільше — в головах і серцях підмосковних катів і жертв тоталітарного комуністичного режиму.

В оповіді, адресованій передусім широкому загалові свідомих і підсвідомих українських патріотів, забамбулених малоросів та зовсім збитих з пантелику манкуртів, багато філософії, тобто життєвої мудрости розважливої людини дивовижної долі й непересічного І таланту


Стус Дмитро. Василь Стус: життя як творчість. — Дух і літера, Київ, 2015.

Читати уривок . — Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував у епіцентрі подій, забувають відразу після смерти. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета – Дмитро, який майстерно поєднує об’єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує високий науковий та белетристичний стилі.


Українська поезія під судом КГБ : кримінальні справи Ірини та Ігоря Калинців / НАН України, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича ; упорядкув., передм., прим., іл. Ю. Д. Зайцев ; наук. ред. Ю. Сливка. – 2.вид. – Л. : Афіша, 2004. – 571 с.: фотоіл. — На прикладі брутальної розправи з подружжям талановитих українських інтелігентів ця книга однією з перших у вітчизняній історіографії з’ясовує мовою архівних документів колишнього КҐБ механізм фабрикування кримінальних справ щодо політичної опозиції тоталітарному режимі в 60–80-х роках ХХ століття. Ірину Стасів-Калинець заарештували за “антирадянську агітацію та пропаганду” у січні 1972 року. Поетесу, разом із чоловіком Ігорем Калинцем, засудили до шести років ув’язнення в таборах та трьох років заслання. Приводом до арешту стала участь Ірини Калинець у різдвяній коляді. “Радянські спецслужби почали проводити “чистки” серед інакомислячих перед 50-тою річницею створення Радянського Союзу, — розповідає координатор Електронного архіву Денис Пасічник. — Разом з Калинець були заарештовані ще сімнадцять представників української інтелігенції Києва та Львова”.

Один із опублікованих документів — протокол допиту чоловіка поетеси, Ігоря Калинця. Він відмовився свідчити проти Ірини: “ніяких показів .. відносно Ірини Калинець, я давати не буду, тому що, по-перше, це моя дружина”.

Також свідком по справі шістдесятниці проходив Василь Стус. Під час допиту на питання які антирадянські документи виготовляла і поширювала Ірина Калинець, він відповів, що Ірина пише вірші, а не “докумєнти”. Під слідством”. До біографії Ірини Калинець

Господи, Ти відкриєш уcта мої… Йосиф Зісельс у розмовах з Ізою Хруслінською. – К.: Дух і Літера, 2017. – 368 с.

Йосиф Зісельс – громадський діяч, співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад) України, голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України. В радянські часи – учасник дисидентського та правозахисного руху, член Української Гельсінської групи, політв’язень.

У бесідах із відомою польською журналісткою Ізою Хруслінською Йосиф Зісельс розповідає про свій життєвий шлях, боротьбу за права людини в СРСР, відновлення єврейських общин у незалежній Україні, українсько-єврейські відносини, проблеми новітньої історії та сучасної політики.

Книга розрахована на широке коло читачів. Джерело


Касьянов Георгій. Незгодні. Українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років. — Кліо, Київ, 2019.Повний текст PDF. — Книга присвячена маловідомим широкому загалу сторінкам новітньої історії України – подіям, пов’ язаним з виникненням і розкитком руху протесту в 1960-80-х рр. У центрі уваги автора – протистояння української інтелігенції тоталітарній державі. Спроби національно-культурного відродження 60-х рр. і його придушення, формуваня опозиції режиму, політичні течії в дисидентському русі, український самвидав, репресії проти інакодумців – всі ці проблеми розглядаються автором у контексті загальної еволюції тоталітарної системи до її занепаду.
Для істориків, політологів, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться вітчизняною історією


Олекса Тихий: у спогадах, роздумах, літературі/ упор.: Василь Овсієнко, Марія Олійник, Євген Фіалко, Володимир Півень. — ТОВ «Поліграфічний будинок «Донеччина»», Донецьк, 2012. — Олекса Тихий був подвижником українського духу . Він загинув у Пермській тюрмі 5 травня 1984 року на 58-му році життя. Перед цим карався в таборі особливого режиму ВС-389/36, що в селищі Кучино Чусовського району Пермської области, на Уралі, де мені довелося провести з ним в одній камері кілька місяців. “Я – для того, щоб мої земляки-донбасівці давали не лише вугілля, сталь, машини, пшеницю… Для того, щоб моя Донеччина давала не тільки уболівальників футболу, учених-безбатченків, російськомовних інженерів, агрономів, лікарів, учителів, а й українських спеціалістів-патріотів, українських поетів та письменників, композиторів та акторів”. Джерело

Мусаєва С. Мустафа Джемілєв. Незламний / Севгіль Мусаєва, Алім Алієв ; передм. Айдер Муждабаєв. – Харків : Віват, 2018. – 252, [1] с. : фот. – (Гордість нації). — Мустафа Джемілєв. Незламний» – книга життя та спогадів одного з найяскравіших представників кримськотатарського народу, який продовжує свою діяльність й у наш час. Він став невіднятною частиною історії Криму, його анексії та кримських татар по обидві сторони кордону.

У виданні читач знайде п’ятдесят годин інтерв’ю, журналістські розслідування, історичні хроніки та фотографії з архіву, деякі з яких друкуються вперше.

Алім Алієв і Севгіль Мусаєва – українські журналісти кримськотатарського походження. Обоє народилися в Узбекистані. В 1989 року їхні родини змогли повернутися на батьківщину, до Криму. Алім – аналітик і консультант з комунікацій в експертній компанії «Pro.mova». Севгіль – головна редакторка інтернет видання «Українська правда». Cпівзасновники громадської організації «Крим SOS». Мустафа Джемілєв є національним лідером кримських татар, символом єднання депортованого народу і повернення його на рідну землю. Він присвятив своє життя боротьбі з системою, величезною репресивною махіною, пройшов радянські тюрми, голодування, залякування — і переміг. Але анексія Криму 2014 року розпочала новий виток випробувань. Тепер знаний дисидент, правозахисник, уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу на міжнародному рівні відстоює права своєї батьківщини. Історія його життя — це історія боротьби кримськотатарського народу. Пам’ятаю фразу зі своєї промови на Омському процесі 1970 року, яку я повторив і на процесі 1984 року в Ташкенті: «Ніхто ініколи, за жодних обставин, не змусить мене відмовитися від виконання свого обов’язку та зобов’язань, покладених честю, совістю та національною гідністю». Якби тепер така норма поведінки була притаманна більшості, усе було б інакше… ©Мустафа Джемілєв


Коцюбинська Михайлина. Мої обрії. В 2-х томах. — Дух і літера спільно з Харківською Правозахисною Групою, Київ-Харків, 2004. — Племінниця видатного письменника, залишила по собі не тільки добру пам’ять у людей, які мали можливість особисто її знати, але й визначний творчий доробок – сотні статей, лекцій, книжок, упорядкованих збірок. У першому томі подано статті з раннього наукового доробку М. Коцюбинської, передусім з проблем шевченкознавства, розвідки 60-х років про поетику Шевченка, зокрема про метафору в українській поезії. Представлено дослідження творчості й особистості видатних українських письменників минулого століття – Стефаника, Коцюбинського, Тичини на тлі сучасного їм літературного процесу, а також статті із зарубіжної літератури. “Книжка року-2004” у номінації “Голоси”. Про автора.


Рух опору в Україні 1960–1990: Енциклопедичний довідник / Ред. кол., авт. ст.: О. Зінкевич (гол. ред.), Г. Панчук, О. Голуб, О. Обертас, М. Трущенков. Музей-архів і Документаційний центр українського самвидаву при видавництві “Смолоскип”. – К.: Смолоскип, 2010. – 804 с.Повний текст PDF. — Енциклопедичний довідник “Рух опору в Україні: 1960–1990” присвячений подіям, які почали розгортатися в Україні на початку 1960-х pp. і завершилися здобуттям незалежності 1991 р.
Видання охоплює проблематику національних і людських прав. У ньому окреслено феномен шістдесятництва, вітчизняного самвидаву, зародження дисидентського (правозахисного) руху. Довідник містить не лише біографічні дані окремих діячів та інформацію про їхні твори, неформальну пресу і правозахисні різномовні видання, а й детальну бібліографію творчості учасників руху опору, політв’язнів і репресованих, спогадів і статей, відгуків іноземної преси. Тут подано інформацію про діяльність підпільних груп в Україні, а також організацій і комітетів на захист українських політв’язнів у Західних країнах. Окрему увагу приділено репресіям радянської влади. Низка статей стосується діяльності української діаспори, а також тих різнонаціональних діячів, які виступали на захист представників українського правозахисного руху, співпрацювали з ними й передавали український самвидав на Захід.
Видання є спільною працею колективу авторів, які були причетні до правозахисного руху в Україні та займалися його вивченням, досліджуючи архівні матеріали, які зберігаються в Музеї-архіві і документаційному центрі українського самвидаву при видавництві “Смолоскип” у Києві.
Енциклопедичний довідник адресовано дослідникам, викладачам, студентам, широкому колу читачів, які цікавляться новітньою історією боротьби українського народу за Незалежність.

▫Також історик радить зацікавленим у розумінні українського національного руху опору у контексті всерадянських визвольних антикомуністичних процесів книжку «История инакомыслия в СССР» Людмили Алексеєвої (вид-во: Весть, Вільнюс-Москва, 1992).

Джерело: http://www.chytomo.com/istorychna-pravda-rekomenduie-25-knyzhok-pro-ukrainskykh-politv-iazniv/

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s