Тарас Шевченко – душа та сила українського народу

Утни, батьку, щоб нехотя
На весь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!

Україна знову в огні. І знов поруч з нами стоїть Шевченко — звитяжний повстанець проти гноблення; рядовий солдат ненависної царської армії, в якій змушений був служити без ротації 10 років; «апостол правди і науки» — він був і є пророком у своїй Вітчизні.

Він, досі живий. І стоїть пліч-о-пліч iз нами, живими. Заглядає кожному в душу.

Говорить із кожним із нас: надихає, закликає, попереджає, усовіщає, втішає, співчуває, присоромлює, глузує, кепкує, гнівається, кляне, — але завжди каже нам, своїм нащадкам, батьківську «Святу Правду». 

Дослухаємось до цієї пророчої Правди. Подивимось на себе його очима.

«Бо москалі — чужі люде…»
Тарас Шевченко разом iз нами тривожно вдивлявся у найближче майбуття: «Добридень же, новий годе, / В торішній свитині / Що ти несеш в Україну /В латаній торбині?»

Хіба не він попереджав нас, «чорнобривих», щоб не кохалися з москалями? «Бо москалі — чужі люде, / Роблять лихо з вами».


Забули, що наші брати ототожнюють свою мову зі своєю територією: там, де звучить російська мова, там, по-їхньому, мають бути і російські землі.

Тож і прийшли відібрати не свою нашу земельку.

Найголовніше, чому вчить духовний Батько, — це любити Україну. Він звертається до кожного, хто носить український паспорт, хто народився на цій землі і в неї піде:

«Свою Україну любіть. / Любіть її… / Во время люте. / В останню тяжкую минуту / За неї Господа моліть».

«Тяжко-важко в світі жити / Сироті без роду» — пташина любить своє гніздо. І його захищає… Цю аксіому проголошують сотні мислителів і до Шевченка, і після нього.

«Хто не любить своєї країни, нічого любити вже не може», — каже геніальний англієць Джордж Байрон.

Тому Шевченко звертається з повагою до кожного українця, який має національну гідність і самоповагу.
Фундамент незалежності закладено: «В своїй хаті своя й правда, / І сила, і воля». Опираючись на власні сили, подолаємо всі негаразди. Тоді й буде: «І ви наші, і все наше».

Шевченко жив в епоху, коли українцям затуляли рота валуєвськими та емськими самодержавними указами.

Виступаючи проти асиміляцій, Тарас Шевченко вірив, що «Наша пісня, наша слава / Не вмре, не загине». «Дастьбі… Колись будем / По-своєму глаголать». Бо «Не вмирає душа наша…». Тож і ми колись «… возвеличимо на диво / І розум наш і наш язик».

Він звертався до нас щоб згадали ми, «…чиїх батьків, чиї діти», щоб не пили «…з московської чаші московську отруту» і
«…оживе добра слава, слава України».


«Рядовой Оренбургского линейного №5-го батальона Шевченко», який має 10 років солдатської вислуги, звертається і до бійців які захищають нашу країну: «Сини мої, сини мої! / На ту Україну / Дивіться: ви за неї / Й я за неї гину».

Будучи європейцем, Людиною планетарного виміру, він закликає нас учитись — всьому загальнолюдському. Щоб не почуватися у Європі хуторянами. «Якби ви вчились так як треба, / То й мудрість би була своя». То ж — «І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь». «Научайтесь» мов — англійської, російської, китайської…

Починайте зі свого. Так роблять усі розумні народи — німці, японці, поляки, французи. Вчіться прискіпливо «Не минайте ані титли, / Ніже тії коми». Знати свою мову, літературу, історію… це найперша ознака освіченої людини. Тут варто б взято приклад і з самого Шевченка, який самоосвітою досяг вершин світової культури.

Наш великий Пророк був оптимістом. Вірив, що «Діла добрих оновляться, / Діла злих згинуть». «…оживе добра слава, / Слава України».


Як ніколи актуальні Шевченковi заклики до єднання, до братерства, однодумства, до вміння знаходити компроміси в ім’я єдиного блага — процвітання України: «І всім любіє пошли»; «Розкуйтеся, братайтеся…»; «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю».

Тарас Шевченко акумулював у собі всі одвічні мрії думки і прагнення свого народу. Він тепер для нас й дотепер дзеркало, в якому ми бачимо самі себе — з усіма вадами, зморшками, шрамами. Його творчість віддзеркалює кожного з нас. Він iз нами завжди поруч у смутку і в радощах.

Він возвеличив нас, колись «…малих отих рабів німих!» на першому Майдані в 2004 році. Він молився за нас на Майдані у 2014-му: «Встань же, Боже, поможи / Нам встать на ката знову».

Він ніколи не сумнівався в нашій перемозі: «Борітеся — проборете, / Вам Бог помагає».

Великий Кобзар вірить, що збудуємо — таки сильну квітучу державу і матимемо свого «Вашингтона з новим і праведним законом». Тож будьмо! Поки Шевченка — поки нас. Поки нас — поки Шевченка!

Василь СОКУР,
кандидат історичних наук

З Днем народження, Кобзарю!


І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.

Картини заслуженого художника України Олександра Ігоровича Охапкіна


https://youtu.be/vENptozY22k

Найкращі вірші Тараса Шевченка, які має знати кожен українець

45 Кг Чистого Срібла: Шевченка Із Кріпацтва Викупили Не Pociяни

Тарасова мати:невідома доля

Серцеїд і модник: що відомо про особисте життя геніального Шевченка

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s