НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ В СПОРТІ. МАТЕРІАЛИ ДО ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

12 квітня 2017  року Верховна Рада України на пленарному засіданні підтримала внесення змін до закону «Про фізичну культуру і спорт» (№ 5324) щодо визнання національних видів спорту.

За прийняття законопроекту за основу проголосували 229 народних депутатів, повідомляє Урядовий портал.

Відтепер в Україні на законодавчому рівні будуть визнані національні види спорту, які за роки незалежності почали відроджуватись і розвиватися, які зросли з українських традицій та становлять великий пласт національної фізичної культури і спорту.

Серед них є й відновлені види, засновані на вікових народних традиціях, такі як бойовий гопак, спас, рукопашний бій, рукопаш гопак, хортинг тощо.

Джерело

Бойовий гопакБойовий гопак

Бойовий гопак – українське бойове мистецтво, відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів’янина Володимира Пилата.

Бойовий гопакБойовий гопак

У Бойовому Гопаку відпрацьована навчально-виховна система, в якій утверджено сім рівнів майстерності і чотири напрямки розвитку. Перші три рівні майстерності учнівські: «Жовтяк»«Сокіл» i «Яструб» (які відповідають ІІІ, ІІ та І спортивним розрядам єдиної кваліфікаційної системи України), проміжний — «Джура» (відповідає кандидату в майстри спорту єдиної кваліфікаційної системи України) та мистецькі — «Козак»«Характерник» i «Волхв» (які відповідають званням майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу та заслужений майстер спорту).

«Волхв» є найвищим ступенем, де відбувається перехід від чистої фізичної роботи в площину розумової боротьби, духовної та енергетичних практик. Раніше «Волхвами» називали поважних мудрійшин, людей із надздібностями.

Ходили легенди, що вони володіли навичками левітації, телекінезу, екстрасенсорними здібностями, а деякі вважали, що вони можуть перетворюватись на звірів, частіше за все – вовків.

Про те, як виник бойовий гопак пропонуємо переглянути у відео:

Бойовий Хортинг — вид спортивних єдиноборств, створений в Україні. Хортинг позиціонується не тільки як бойове мистецтво, а і як система комплексної фізичної підготовки, самовдосконалення, морального, духовного та культурного виховання, наближення до українських традицій.

Засновники цього виду спортивного єдиноборства пояснюють, що слово «хортинг» походить від назви острова Хортиця, де розташовувалася Запорізька Січ.

ХортингХортинг

Козацький хортинг є національним професійно-прикладним спортом, в якому акумульовано бойові традиції українського народу та напрацювання в галузі національного бойового мистецтва «хортинг». Поліцейський хортинг являє собою систему окремих розділів спортивних єдиноборств, притаманних лише цьому виду спорту, що надає йому характеру яскравої індивідуальності та неповторності.

Спас — це українське бойове мистецтво. Перша письмова згадка про Спас – журнал “Техника молодежи” №2 за 1989 рік. Саме в цьому номері було надруковано статтю (лист) Леоніда Петровича Безклубого “Интерес моей мысли“. В ній автор розповідає про те, як його дід навчав козацькому бойовому мистецтву. Навчання відбувалося в ігровій формі до тих пір, доки тіло не “заграє”, тобто відчує та сприйме той чи інший рух.

Бойовий спасБойовий спас

Як розповідав згодом Леонід Петрович, деякі слова звідти були викреслені. Таким чином, цензура прибрала інформацію зокрема про те, що Спас – це бойове мистецтво українських козаків.

Наразі існує кілька пояснень терміну “Спас”:

Спас – це те, що спасає тебе у житті (згідно з переказом діда О.Л. Притули);
– це бойовий припас українського народу;
– від Христа-Спасителя;
– від богів-Спасів (дохристиянських);
– бойове мистецтво козацьких розвідників (пластунів)

Кажуть, що Спас відомий від княжих часів, був досить поширений серед запорозьких козаків. А точніше, серед козацьких розвідників – пластунів. Така версія підтверджується тим, що технічний арсенал є скудним. Вся ударна техніка та прийоми передбачають максимально швидку нейтралізацію супротивника.

Існує вислів – “Спас – це швидкоплинний бій на знищення“. У доповнення до сказаного слід розуміти, що задачею розвідника є непомітно прийти, тихо і не помітно зробити свою справу і так само тихо і непомітно піти. Якщо розвідник вступає у бій, то він повинен завершитися до того, як супротивник зможе видати якийсь звук. Саме з цих міркувань будувалася техніка бою пластунів.

Ще однією особливістю Спасу є техніка, яка називається “гойдок“. Вона є рухливою базою цього бойового мистецтва. На неї накладається вся ударна та кидкова техніка. Задачею гойдка є максимально швидке зближення з супротивником із одночасним уходом з лінії атаки та заходом супротивнику в бік чи за спину. Ключовим у виконанні гойдка є “червона пляма” – дистанція початку гойдка. Вона вимірюється не довжиною, а відчуттям. Червона пляма – це дистанція, з якої супротивник до мене не дістане, а я до нього дотягнусь.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s