«Михайло Чхан. «Не заходить сонце» -Літературний портрет в інтер`єрі часу

 Михайло Чхан  — один  з найпомітніших поетів Придніпров’я 1960 — 1970 років. Його називали «патріархом духу» Літературний портрет в інтер`єрі часу «Михайло Чхан. «Не заходить сонце», до 30-річчя з дня смерті поета та прозаїка, було представлено в музеї «Літературне Придніпров`я», в рамках проекту сектору соціокультурних проектів та зовнішніх зв`язків ДОУНБ «Шляхами долі, успіху та любові».

20170926_123314
Студенти коледжу радіоелектроніки на сходинках музею «Літературне Придніпров’я»

Студенти коледжу радіоелектроніки (ДРПБК) дізналися про чханівську систему поетичних знаків, визнаних в усьому світові, про його можливість читати карту зіркового неба та мали зайву нагоду проникнутися долею придніпровського генія, сонце таланту якого й дісно не заходить.  Фоторепортаж заходу

Старший науковий співробітник музею «Літературне Придніпров’я» Світлана Мартинова багато років збирає інформацію про дисидентство на Придніпров’ї .«Література дисидентського андеграунду на Дніпропетровщині дуже багата. Це і Раїса Лиша, вона стала першим лауреатом премії ім.  Василя Стуса, і Юрій Вівташ, і  серед них Михайло Чхан.”

1200px-d0a2d0b8d0bfd0bed0b2d0b8d0b9_d0bbd0b0d0bdd0b4d188d0b0d184d182_d09ad0b0d0bc27d18fd0bdd181d18cd0bad0bed0b3d0be_d0bfd180d0b8d0b1d0b5Михайло Чхан народився у 1926 році в селі Кам’янці, Апостоловського району.  Село знаходилося серед просторого степу на берегах річки Кам’янки, незвичайної своїми водоспадами, схилами, одягнутими в граніт. Це правий приток „грізного” Базавлуку, кожен берег якого „пропах битвами”. Як кажуть, місце де народився поет, чи письменник, накладає особливий відбиток  на авторський стиль. Тому і ритм віршів Михайла схожий на  потік річки.

Так він писав про себе  у вірші “Долі”.

 ДОЛІ

Ти була мені підступним ворогом:
Кидала хлопчиськом у пожар.
З ніг збивала вивіреним порухом,
Зрадницьки штовхала з кручі в яр.
Серце покривала злоби накипом,
Сумнівом точила, мов іржа,
Пропікала і свинцем, і наклепом,
І щербила думку, мов ножа.
Я тобою шматаний і довбаний
Так, що клаптя цілого нема, –
Я тобою так тепер гартований.
Що зламаєш зуби ти сама
Ти мене топтала і проклятила,
Але я не проклинаю, ні:
Дякую, що й досі ти не зрадила
І навік лишилась при  мені!

Учасник ІІ світової війни, демобілізувався  після тяжкого поранення. Нагороджений орденами та медалями. Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. Працював в інституті на кафедрі. Дивуючи колег по роботі блискучими математичними здібностями, дивовижною пам’яттю, він відкрив у собі нікому не відомий талант поета. Як згадував Володимир Думанський :

“Ерудит, власник дивної пам’яті, що знала, здавалося б, про все. Захоплювався класикою, міг годинами цитувати Шевченка, Блока, Лесю Українку, Пушкіна, Гійома Аполлінера, своїх сучасників — відомих і невідомих. Читав Миколу Гумільова, тоді забороненого поета”

Своєю першою книгою “Не заходить сонце”, яка вийшла у 1959 році  М. Чхан  переконливо засвідчив свою   чітку позицію і громадську зрілість. Через сім років вийшла друга збірка „Грані” і вона поставила Чхана в ряди визнаних поетів. У збірці побачили талант і сильний, несхитний характер. Михайла Чхана прийняли до Спілки письменників України. Та вміщені в збірку “Грані” (1965), якимось дивним чином, пропущені цензурою три вірші „Фараон”, „Тінь”, „Честь і чесність”, де була дошкульна сатира на „застійних” лідерів, ускладнили особисте життя поета.

Чхан зазнав утисків. Автор книг: “Не заходить сонце”, “Грані”. “Одонія”, “Ярило”, “Куранти”, “Високе”, “Землелюби” та ін. Михайло Чхан одним із перших в Українській Радянській Соціалістичній Республіці почав писати про репресії у сталінських таборах.

За радянських часів М.Чхан зазнав переслідування і гоніння за своє чесне, правдиве і відверте поетичне слово. Це його до певної міри зломило як людину дуже ранимого серця і призвело до передчасної смерті 14 вересня 1977 року.

 У 1992 році зусиллями друзів поета в Дніпропетровському видавництві “Січ” була видана книга віршів М. Чхана “Зоря в піке”. Поет пішов від нас на 61 році життя. Пішов у розквіті своїх творчих сил та великого таланту, але не втративши віру в світле майбутнє України і її народу.

В фондах Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького зберігається особистий архів Михайла Антоновича Чхана (Фонд 23). Це наративи: щоденники, епістолярії, автографи віршів, книги, фото.  Так, серед архівних матеріалів Чхана зберігаються рукописи поемних циклів „Чорний шлях”, „Славутине світло”, „Сніп стежок”, „Гомін, гомін попід зорі” та „Яворині думи”. Окремі твори, а серед них і поема „Яворині думи” не опубліковані. Її ліричним героєм є Дмитро Іванович Яворницький.

Читати більше:

Поема „Яворині думи”. Фрагменти.

ОРДИ Поемний цикл

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s