via 9 принципів особистої інформаційної гігієни.
У сучасному світі інформаційна безпека – проблема не тільки компаній і держав, а й кожного з нас. Щоправда, не стільки в сенсі відбиття інформаційних атак, скільки у сенсі захисту від маніпулятивних впливів тих чи інших компонентів медіапростору.
Інформаційний ландшафт радикально змінився. Тенденція останнього часу – вакханалія слова, а саме:
– збільшення кількості джерел інформації – за рахунок популярних майданчиків в соціальних мережах і нових інтернет-ЗМІ;
– зниження якості інформації – екстремально висока суб’єктивність контенту і частка оціночних суджень, відсутність перевірки достовірності інформації;
– підміна понять, переважання незбалансованих, перенасичених ідеологемами повідомлень.
Навіть людина, яка має доступ до інсайдерської інформації національного значення, яка критично мислить і яка адекватно сприймає дійсність, занурюючись у цю каламутну воду, може втратити душевну рівновагу.
Тобто нова, не найприємніша, але неминуча комунікаційна реальність потребує нових компетенцій. Тому що повна відмова від ЗМІ – дещо дивний підхід, що не сприяє особистій ефективності більшості соціально інтегрованих громадян. Звісна річ, можна гордо заявляти: “Я 10 років не дивлюся телевізор”, і при цьому переглядати youtube-ролики, що представляють собою квінтесенцію ТВ-пропаганди, але навряд чи це чесно щодо самого себе. Набагато більш продуктивна стратегія – виробити екологічну та гігієнічну систему інформаційного обміну із зовнішнім світом.
Почнемо з того, що мас-медіа (і традиційні, і так звані new media) виконують традиційні інформаційні функції. Завдяки ним люди:
Функція 1. Отримують інформацію про нові події
Функція 2. Розважаються
Функція 3. Намагаються зрозуміти своє місце у світі
Функція 4. Дізнаються про соціально схвальні та несхвальні моделі поведінки.
Виходячи з цього, ми можемо сформулювати принципи особистої інформаційної безпеки. Їх можна сформулювати і більше, ніж 9, але це трохи розмиє суть проблематики. Тому обмежимося наступним переліком:
1. Обмежте (принаймні, на свідомому рівні) значимі для себе ролі ЗМІ тільки функціями № 1 і № 2. У сучасному світі не варто покладатися на мас-медіа, з точки зору самоідентифікації та соціальної інтеграції-інтеракції. Ідеологеми та міфологеми занадто ненадійні та оманливі, щоб приймати їх за інструкцію до дій.
2. Спробуйте зрозуміти, хто визначає редакційну політику ЗМІ, яким ви довіряєте. І які економічні та політичні (а можливо, і релігійні) інтереси цього суб’єкта.
3. Отримавши будь-яку інформацію, намагайтеся зрозуміти, хто за нею стоїть, які інтереси переслідує, і наскільки ці відомості можуть вплинути саме на ваше майбутнє.
4. Якщо інформація здалася значущою для майбутнього, перегляньте кілька її інтерпретацій. Бажано, у джерелах, що мають різну редакційну політику. Така перевірка інформації – запорука особистої інформаційної безпеки.
5. Якщо інформація викликає сумнів, не поширюйте її – хіба що обговоріть з компетентними людьми для верифікації. Тому що:
1) ноосфера засмічена відходами людської думки;
2) нам не дано передбачити, чим наше слово відгукнеться;
3) ефект бумеранга примітний тим, що беручи участь у просуванні злісного мема, ми, тим самим, ще більше погіршуємо інформаційну екологію своєї сфери проживання й отримуємо відповідний зворотний зв’язок.
6. Перед тим, як все ж стати носієм інформаційного вірусу, порахуйте до 100. У більшості випадків сучасні маніпуляції суспільною свідомістю розраховані на рефлекторне бажання людини поділитися новиною. Тобто на миттєву продуману реакцію, а не на обдуманий і критично осмислений відгук. Тому розчаруйте маніпуляторів – подумайте, перш ніж клікнути, репостнути, розшерити тощо.
7. Обережно ставтеся до творів літератури і мистецтва нашого незрозумілого часу. Ідеологеми найкраще впроваджуються саме у цьому форматі.
8. Шукайте історичні аналогії того, що відбувається. Звісно, історія – та ж пропаганда або ж майже пропагандистська рефлексія. Але, перевіряючи інформацію, можна отримати цікаві та корисні результати.
9. Читайте хороші книги незаангажованих авторів, що вміють критично мислити. Це чудовий антидот.
Будь-яка правляча верхівка зацікавлена в тому, щоб культивувати у цільових аудиторій інформаційного впливу помилкову свідомість – вигідне для себе уявлення про соціальну реальність. І все це задля цілей, далеких від життєвого благополуччя представників цих аудиторій.
Тому порада все та ж – стережіться!
Бібліотека Коледжу Радіоелектроніки 